Цитоспороз

Збудник розвивається як сапротроф на відмерлих тканинах і як паразит на послаблених живих рослинах, викликаючи некротичні процеси.

Життєвий цикл гриба включає утворення пікнід під епідермісом кори, в яких формуються конідії, що поширюються за допомогою дощу та комах.

Гриб здатний проникати в рослину через будь-які механічні пошкодження, морозобоїни або сонячні опіки, що робить його особливо небезпечним у зимовий період.

Оптимальні умови для розвитку інфекції — це висока вологість повітря та температура від +15 до +25 градусів за Цельсієм, що сприяє активному спороношенню.

Цитоспороз уражає плодові культури (яблуню, грушу, вишню), а також декоративні дерева, такі як тополя, верба та горобина.

Хвороба призводить до утворення локальних некрозів, які з часом кільцеподібно охоплюють гілку або стовбур, перериваючи потік поживних речовин.

Уражені дерева втрачають імунітет, їхній ріст сповільнюється, а при сильному розвитку хвороби спостерігається масова загибель скелетних гілок.

В умовах промислових садів цитоспороз спричиняє величезні економічні збитки через необхідність видалення значної частини крони або видалення дерев повністю.

Пошкоджені дерева стають осередком для вторинних шкідників, що ще більше прискорює процес деградації та загибелі саду.

Характерною ознакою є поява на корі втиснутих плям бурого або коричневого кольору, які згодом темніють.

На поверхні ураженої кори чітко видно численні дрібні виступи (пікніди), через які виходять спори у вигляді тонких спіральних ниток.

Кора в місцях зараження стає сухою, відшаровується від деревини, що легко помітити при огляді стовбурів навесні.

Деревина під плямами набуває бурого відтінку, стає крихкою та м'якою на дотик, втрачаючи свою природну міцність.

Листя на хворих гілках жовтіє, скручується і передчасно опадає, а плоди часто муміфікуються і залишаються висіти на гілках.

Важливим заходом є регулярна санітарна обрізка заражених гілок із захопленням 10-15 сантиметрів здорової тканини.

Після обрізки всі рани на деревах обов'язково дезінфікують 3-5% розчином мідного купоросу та замазують садовим варом.

Профілактика включає побілку стовбурів навесні та восени, що допомагає захистити кору від перепадів температур і розтріскування.

Застосування фунгіцидів на основі міді під час вегетації допомагає знизити інфекційний фон у саду та запобігти поширенню спор.

• Вирізка та спалювання хворих гілок.
• Регулярне підживлення для підвищення стійкості дерев.
• Боротьба зі шкідниками, що пошкоджують кору.
• Вибір стійких до посухи та морозів сортів.