Циліндроспоріоз ріпаку

Цей патоген належить до класу Ascomycetes і вражає представників родини Капустяні, завдаючи значної шкоди посівам озимого та ярого ріпаку.

Гриб здатний поширюватися на великі відстані за допомогою спор, які переносяться вітром, що робить хворобу складною для локалізації в межах одного господарства.

Розвиток патогена відбувається як в епідермісі листя, так і в глибоких тканинах стебла, що ускладнює своєчасну діагностику на початкових етапах.

Біологічна стійкість гриба забезпечується формуванням апотеціїв, які витримують несприятливі умови перезимівлі, зберігаючи інфекційну активність у ґрунті.

Хвороба призводить до передчасного відмирання листкового апарату, що позбавляє рослину необхідних ресурсів для накопичення органічних речовин.

Ураження стебел супроводжується появою мікротріщин, які послаблюють структуру рослини, що часто веде до вилягання посівів перед збиранням.

При ураженні стручків патоген руйнує тканини стулок, викликаючи їх розтріскування, внаслідок чого втрачається значна частина врожаю насіння.

Інфіковане насіння має нижчу енергію проростання, а загальна якість олії з такої сировини значно погіршується, що знижує товарну вартість продукції.

Сильне ураження може призвести до повної загибелі окремих рослин або навіть цілих ділянок посіву за умов високої вологості та відсутності обробок.

Основний період зараження озимого ріпаку починається восени, коли спори патогена потрапляють на сходи, що розвиваються.

Навесні, після відновлення вегетації, інфекція активізується, поширюючись на нові листки та починаючи свій швидкий розвиток при підвищених температурах.

Максимальна активність гриба спостерігається під час вологої та прохолодної погоди, коли на поверхні листя утворюється плівка води, необхідна для проростання спор.

Літні опади сприяють перенесенню спор на стручки, що робить можливим розвиток вторинних інфекцій навіть на пізніх стадіях дозрівання культури.

У періоди посухи розвиток хвороби призупиняється, але гриб залишається у прихованій формі, очікуючи сприятливих умов для подальшого спороношення.

Першими ознаками є поява дрібних плям, які мають властивість поступово збільшуватися в діаметрі, набуваючи сіруватого або білястого відтінку.

Центральна частина плями часто містить дрібні чорні крапки — це конідіальні подушечки гриба, які є ключовим індикатором для встановлення діагнозу.

Стеблові ураження характеризуються витягнутими плямами, які з часом стають коричневими та сприяють деформації або викривленню стебла.

При огляді посівів важливо звертати увагу на нижній ярус листя, де хвороба проявляється найраніше через високу вологість біля поверхні ґрунту.

• поява концентричних зон на уражених ділянках;
• наявність білого або сірого нальоту спороношення;
• передчасне пожовтіння листкової пластини;
• наявність чорних крапок на залишках стебел;
• розтріскування стручків у вологу погоду.

Агротехнічний контроль передбачає ретельну заробку рослинних залишків, що обмежує джерела інфекції в полях наступного року.

Вибір стійких до циліндроспоріозу гібридів є найбільш ефективним способом мінімізації витрат на хімічний захист протягом вегетації.

Використання фунгіцидних обробок у фази осінньої розетки та весняного стеблування дозволяє ефективно зупинити поширення гриба в посівах.

Важливо контролювати бур'яни родини Капустяні, оскільки вони виступають резерваторами інфекції та сприяють збереженню збудника в полі.

Регулярний моніторинг стану посівів дозволяє вчасно виявити перші осередки хвороби та провести локальні або суцільні обробки препаратами.