Пероноспороз огірка

Біологічний цикл патогену включає розмноження зооспорами, які потребують наявності краплинно-рідкої вологи для поширення по полю чи теплиці.

Грибниця паразита проникає в тканини листка, висмоктуючи поживні речовини та поступово руйнуючи хлорофілоносні клітини рослини-господаря.

У тепличному господарстві джерелом інфекції часто є заражене насіння або залишки ґрунту, в якому зберігаються ооспори — спеціальні органи спокою гриба.

Оптимальні умови розвитку патогену включають помірні температури 16–22°C та високу вологість повітря, що характерно для нічних та ранкових годин.

Хвороба завдає колосальної шкоди, вражаючи всі надземні органи рослини. Втрати врожаю при сильному ураженні можуть досягати понад 80% від потенційної продуктивності.

Пошкоджені листки втрачають здатність до фотосинтезу. Це призводить до передчасного старіння куща та зупинки розвитку плодів, які стають дрібними та втрачають смакові якості.

При швидкому поширенні патогену відбувається повне висихання батогів, що робить вирощування культури нерентабельним без проведення інтенсивних захисних заходів.

Ослаблені рослини стають легкою мішенню для інших хвороб, зокрема бактеріозу та різних видів гнилей, що ще більше посилює негативний ефект.

Велика шкода полягає в непередбачуваності епіфітотій, які можуть початися в період масового плодоношення, перекреслюючи результати багатомісячної праці агронома.

Первинною ознакою є поява жовтих або світло-зелених кутастих плям на верхньому боці листків. Вони обмежені жилками, що надає їм специфічної геометрії.

На зворотному боці листкової пластини, навпроти плям, утворюється сіруватий або фіолетовий наліт. Це спороношення патогену, яке добре помітне рано-вранці.

З часом плями набувають коричневого кольору, стають ламкими. Листок повністю засихає, при цьому жилки часто залишаються світлими до останнього моменту.

Хвороба поширюється знизу вгору. Спочатку вражаються старі нижні листки, потім інфекція переходить на верхні яруси та стебла.

Якщо вологість висока, процес некрозу прискорюється, і через тиждень плантація огірка може виглядати як випалена сонцем ділянка.

Важливим елементом контролю є забезпечення вентиляції в теплицях. Зниження відносної вологості нижче 80% суттєво гальмує розвиток збудника.

Необхідно дотримуватися сівозміни: не повертати гарбузові культури на попереднє поле раніше ніж через 3–4 роки, щоб уникнути накопичення ооспор у ґрунті.

Хімічний захист передбачає застосування фунгіцидів з діючими речовинами: металаксил, фосетил-алюміній, азоксистробін та манкоцеб. Обробки починають профілактично.

Важливо уникати поливу дощуванням, оскільки краплі води на листі — це головний фактор розповсюдження спор. Краплинне зрошення є кращим вибором.

Після збору врожаю потрібно видаляти та знищувати усі рослинні рештки, оскільки саме вони є резерватором інфекції для наступного сезону.