Пероноспороз сорго

Збудник пероноспорозу сорго — Peronosclerospora sorghi — належить до царства Chromista, типу Oomycota. Це облігатний паразит, що спричиняє системні ураження рослин протягом усієї вегетації.

Міцелій патогена розвивається в міжклітинниках, проникаючи у судинну систему рослини. При високій вологості на поверхні листя утворюються коноїдоносці з конідіями для подальшого зараження.

Важливою біологічною особливістю є здатність гриба виживати в ґрунті та насінні завдяки ооспорам. Ці спори можуть залишатися в ґрунті кілька років, створюючи тривале джерело інфекції.

Патоген має високу здатність до зміни генотипу, що призводить до виникнення нових рас, які можуть долати імунітет стійких сортів та гібридів.

Розвиток захворювання сильно залежить від температури ґрунту при проростанні насіння. Сприятливі умови — помірне тепло та вологість у перші тижні після сівби.

Основними культурами-господарями є різні види сорго (зернове, цукрове, суданська трава). Також хвороба може вражати посіви кукурудзи.

Хвороба призводить до значного зрідження посівів. Сильно уражені рослини гинуть на ранніх етапах або суттєво відстають у рості та розвитку.

У системно заражених дорослих рослин спостерігається виражена карликовість. Такі екземпляри зазвичай не утворюють повноцінних волотей або формують недорозвинені суцвіття.

Шкодочинність проявляється у різкому падінні врожайності зерна та зеленої маси. В умовах епіфітотії втрати врожаю перевищують 50-80% на заражених ділянках.

Пошкодження тканин патогеном створює умови для вторинної інфекції, що додатково послаблює рослину і пришвидшує її загибель.

Первинні вогнища інфекції зазвичай виникають у фазі сходів, коли спори патогена потрапляють у мезокотиль із зараженого ґрунту.

Масове поширення конідій відбувається в період активного росту при температурі повітря 20–25°C та вологості вище 90%, переважно вночі або вранці.

Вітер виступає основним фактором поширення спор на значні відстані, забезпечуючи зараження нових ділянок поля.

Найбільш критичний період — від появи сходів до формування 5-6 листків, коли рослина є максимально вразливою до системного ураження.

Наприкінці вегетації у тканинах хворих рослин формуються ооспори, які потрапляють у ґрунт разом із рештками, забезпечуючи перезимівлю гриба.

Перший симптом — поява світло-зелених або хлоротичних смуг на молодих листках, що часто називають «штрихуватістю».

За умов високої вологості на нижній стороні листків з’являється густий білий або сірий наліт, що складається з органів розмноження патогена.

З часом хлоротичні плями некротизуються і стають коричневими. Листки можуть розриватися вздовж жилок, через що вони набувають вигляду «змочалених».

Характерною ознакою є аномальний розвиток: рослини сильно кущаться, набуваючи вигляду «віників» через надмірне утворення пагонів.

• Хлоротичні смуги вздовж листкових жилок
• Білий наліт з нижнього боку листка
• Карликовість та деформація суцвіть
• Передчасне відмирання листкової пластинки
• Надмірне кущіння уражених рослин

Основою захисту є використання сортів та гібридів, що мають генетичну стійкість до пероноспорозу сорго.

Важливим заходом є дотримання сівозміни, де сорго повертається на поле не раніше ніж через 3-4 роки, що зменшує накопичення ооспор у ґрунті.

Протруювання насіння фунцидами системної дії (зокрема на основі металаксилу) є обов'язковим для захисту сходів від інфекції.

Необхідно проводити глибоку оранку після збору врожаю, що сприяє швидкому розкладанню рослинних решток та знищенню зимуючих ооспор.

Застосування фунгіцидів у період вегетації є ефективним лише при ранньому виявленні інфекції та дотриманні строків обробки посівів.