Колетотрихум коккодес

Гриб утворює дрібні чорні структури, що називаються склероціями, які дозволяють йому виживати в несприятливих умовах. Ці структури часто помилково приймають за просте забруднення ґрунтом.

Збудник розвивається шляхом утворення ацервулусів — специфічних спорових лож, де формуються конідії. Конідії мають вигляд безбарвних видовжених тілець, що активно поширюються вологістю.

Біологічна стійкість гриба пояснюється його здатністю до сапротрофного харчування на рештках рослин, що дозволяє йому накопичуватися в ґрунті роками.

Систематика цього виду включає численні штами, що відрізняються за агресивністю та спеціалізацією до конкретних господарів, що ускладнює селекцію на стійкість.

Найбільшої шкоди гриб завдає картоплі та томатам. Також спостерігаються випадки ураження перцю, баклажанів та інших дикорослих представників родини Solanaceae.

Коренева гниль, яку викликає цей патоген, є підступною, оскільки симптоми часто стають помітними лише тоді, коли значна частина кореневої системи вже зруйнована.

Ураження коренів призводить до порушення водного обміну, через що рослини стають вразливими до посухи та зниження температури, що суттєво зменшує загальну врожайність.

Плоди, уражені антракнозом, стають непридатними для ринку. На них утворюються вдавлені плями, які швидко поширюються, спричиняючи м’яку гниль всередині плоду.

Загальна шкодочинність проявляється через зниження якості продукції, втрату лежкості та загальне пригнічення вегетативного розвитку плантації.

Розвиток патогена тісно пов’язаний із температурним режимом ґрунту. Оптимальними для інтенсивного росту є показники в межах від +20°C до +25°C.

Хвороба найшвидше прогресує в умовах високої вологості повітря та при частих опадах, що сприяють переносу спор з нижніх листків на верхні та плоди.

Періоди весняних та літніх дощів є ключовими для зараження. Спори потрапляють на рослини з краплями води, викликаючи вторинні вогнища інфекції на полях.

У другій половині літа, особливо під час дозрівання плодів, ризик ураження стає критичним, оскільки тканини рослини стають більш вразливими через старіння.

Після збирання врожаю гриб переходить у стан спокою на рештках рослин, залишаючись у ґрунті до наступного сезону в очікуванні сприятливих умов.

На початкових стадіях хвороба проявляється слабким хлорозом нижнього листя, що часто ігнорується фермерами. Згодом листя сохне та відмирає.

При огляді кореневої шийки можна побачити темні, знебарвлені плями. При детальному розгляді на них видно дрібні чорні крапки — мікросклероції.

Плями на плодах спочатку виглядають як маленькі, водянисті зони, які поступово заглиблюються. На поверхні плям утворюється характерний слизовий наліт.

Внутрішні тканини стебла при розрізі можуть мати коричневе забарвлення, що свідчить про глибоке ураження судинної системи рослини патогеном.

• Загальне в’янення куща вдень.
• Наявність чорних крапок (склероціїв) на тканинах.
• Вдавлені плями на плодах.
• Передчасне опадання листя.
• Зниження інтенсивності росту вегетативної маси.

Сівозміна є найефективнішим методом. Не рекомендується повертати пасльонові культури на одну ділянку частіше ніж раз на три-чотири роки для розриву циклу розвитку.

Важливим заходом є агротехнічна санітарія: знищення решток рослин після збирання врожаю, оскільки вони є головним резервуаром інфекції.

Використання фунгіцидів під час вегетації дозволяє контролювати поширення спор. Найбільш ефективними є препарати на основі діючих речовин класу стробілуринів.

Покращення дренажу ґрунту та контроль надмірної вологості під час поливу допомагають запобігти утворенню умов, сприятливих для розвитку гриба.

Слідкуйте за станом ґрунту, оскільки дефіцит поживних речовин послаблює імунітет рослин, роблячи їх легкою здобиччю для патогена.