Клоностахіс рожевий

Clonostachys rosea (раніше відомий як Gliocladium roseum) належить до царства Гриби, відділу Аскоміцети. Це мікроскопічний гриб, що має складну будову конідієносців, які утворюють характерні розгалуження з булавоподібними фіалідами.

Даний організм має подвійну природу. Хоча в літературі він часто описується як корисний мікопаразит, здатний стримувати розвиток інших збудників, у несприятливих умовах він перетворюється на небезпечного фітопатогена.

Гриб широко розповсюджений у ґрунтах усього світу та має високу адаптивну здатність до різних типів органічних субстратів, що робить його вкрай витривалим.

Колонії гриба мають світло-рожевий або білуватий колір, що зумовлено масовим утворенням конідій. Спори легко розносяться повітряними потоками та водою.

Систематично він входить до порядку Гіпокрейні (Hypocreales), що об'єднує багато відомих небезпечних збудників хвороб сільськогосподарських культур.

Найбільшої шкоди гриб завдає ягідним культурам, особливо суниці садовій, де він викликає гнилі плодів. Також патоген активно розвивається на овочевих культурах у захищеному ґрунті, включаючи огірки та томати.

Патоген вражає як надземні органи — плоди та пагони, так і кореневу систему рослин. При ураженні коренів спостерігається їх розм'якшення та відмирання, що призводить до загального в'янення рослини.

Під час зберігання врожаю Clonostachys rosea викликає плесневіння плодів, що призводить до швидкої втрати товарного вигляду та псування значних обсягів продукції.

Пошкоджені тканини стають вхідними воротами для вторинної інфекції, що значно ускладнює діагностику та лікування захворювань у виробничих умовах.

В умовах промислових теплиць гриб може поширюватися по всій площі за короткий час, особливо якщо не дотримуються карантинні заходи та режим провітрювання.

Розвиток гриба напряму залежить від рівня вологості. Оптимальними умовами є вологість повітря понад 85% та температура в межах 18–24 градусів Цельсія.

У відкритому ґрунті активний період розмноження збігається з дощовою погодою. Краплі води на поверхні рослин сприяють швидкому проростанню конідій та проникненню гіф у тканини.

Інфекційний цикл завершується утворенням нових конідій на поверхні некротичних плям, які готові до нового циклу розповсюдження через кілька днів після зараження.

Сприятливим фактором для розвитку є перепади температур, які викликають утворення конденсату на листі та плодах — це створює ідеальне середовище для патогена.

Гриб здатен зберігатися у ґрунті протягом тривалого часу на рештках рослин у вигляді міцелію або спочиваючих структур, чекаючи на сприятливий для зараження період.

Першим симптомом є поява білуватого нальоту, який з часом стає рожевим. Наліт зазвичай з'являється у місцях механічних пошкоджень тканин рослини.

На плодах спостерігається швидка деградація тканин, вони втрачають щільність і перетворюються на м'яку масу. Запах при цьому стає затхлим.

При зараженні стебел або кореневої шийки спостерігається зміна кольору тканин на бурий, а при підвищеній вологості з'являється характерне «запилення» спорами.

• Поява пилоподібного рожевого нальоту
• Розм'якшення та гниття плодів
• В'янення рослин при достатньому зволоженні ґрунту
• Зміна кольору кореневої системи на темно-бурий

Пошкоджені ділянки швидко розширюються, особливо якщо рослина перебуває у стресовому стані через нестачу живлення або порушення режиму освітлення.

Основним заходом боротьби є постійний моніторинг стану рослин та негайне видалення всіх хворих частин, щоб обмежити поширення спор у теплиці.

Забезпечення належної вентиляції та циркуляції повітря дозволяє знизити вологість на поверхні рослин, що є критичним фактором для розвитку Clonostachys.

Хімічний контроль включає застосування фунгіцидів, проте ефективність препаратів залежить від своєчасності обробки. Найкращий результат дає профілактика до появи перших симптомів.

Використання біологічних методів захисту, що базуються на застосуванні антагоністичних мікроорганізмів, стає дедалі популярнішим у сучасних еко-технологіях.

Важливо також дезінфікувати інвентар та тару для збору врожаю, оскільки спори гриба можуть легко переноситися з одного об'єкта на інший через руки чи інструменти.