Халара елеганс

Біологічно гриб характеризується наявністю септованого міцелію та утворенням двох типів спор: безбарвних ендоконідій та темнозабарвлених хламідіоспор, які служать для виживання у несприятливих умовах.

Виявлення патогена ґрунтується на мікроскопічному аналізі зразків уражених коренів, де під мікроскопом видно специфічні ланцюжки спор характерної форми.

Це спеціалізований паразит, який здатний зберігатися в ґрунті протягом тривалого періоду завдяки своїй здатності до утворення стійких до впливу середовища хламідіоспор.

Таксономічне положення: Царство Гриби, відділ Аскоміцети, рід Chalara.

Збудник вражає широкий спектр сільськогосподарських культур, зокрема тютюн, бавовник, бобові, гарбузові та велику кількість квіткових рослин.

Основна шкода полягає в руйнуванні тканин первинної кори кореневої системи, що позбавляє рослину доступу до поживних речовин та вологи.

В умовах теплиць патоген здатний спричинити масову загибель розсади, що призводить до значних економічних втрат у виробничих масштабах.

Рослини, що уражені цим патогеном, демонструють різке уповільнення росту, зміну кольору листя та, врешті-решт, повне відмирання кореневої системи.

Найбільш чутливими культурами є тютюн та різні декоративні культури (наприклад, пуансеттія), для яких цей гриб є одним з найнебезпечніших ворогів.

Гриб проявляє найвищу патогенну активність у ґрунтах з помірною температурою (+15...+22°C) та підвищеною вологістю, що є критичним фактором для інфікування.

Поширення збудника відбувається через ґрунт, воду для поливу, садовий інвентар, а також через інфіковані насіння або розсаду з розплідників.

У закритому ґрунті розвиток хвороби може відбуватися безперервно за умови недотримання санітарних розривів та гігієнічних вимог до субстрату.

Лужне або нейтральне середовище ґрунту сприяє швидкому поширенню патогена, тоді як підкислення може певною мірою стримувати його активність.

Первинне зараження відбувається при контакті кореневих волосків зі спорами, що перебувають у спокої в ґрунті, активуючись під впливом кореневих виділень.

Ключовим симптомом є розвиток чорної гнилі на коренях, де формуються численні чорні плями, що є скупченням спор гриба.

Візуально надземна частина хворих рослин виглядає пригніченою: спостерігається пожовтіння листя, нижнє листя передчасно опадає, рослина в'яне на сонці.

При огляді кореневої системи помітно, що вона значно зменшена, її кінчики мають чорний колір і легко обламуються при дотику.

Ураження кореневої шийки проявляється у вигляді темного кільцевого некрозу, який поступово перешкоджає нормальному живленню всієї рослини.

• Почорніння коренів та кореневої шийки
• Хлороз листя та затримка росту
• Порушення тургору навіть при поливі
• Відмирання бічних коренів
• Слабке укорінення розсади

Основою боротьби є дотримання сівозміни, яка виключає вирощування чутливих культур на одній ділянці протягом тривалого часу.

Використання лише стерильного субстрату та здорового посадкового матеріалу дозволяє уникнути занесення інфекції у теплиці.

Застосування методів агротехнічного контролю, включаючи підкислення ґрунту, може бути ефективним доповненням до хімічного захисту.

Використання дозволених фунгіцидів для обробки ґрунту перед садінням допомагає знизити щільність популяції патогена у субстраті.

Впровадження біологічних препаратів, що містять корисні гриби-антагоністи (наприклад, Trichoderma), сприяє пригніченню росту халари в зоні ризосфери.