Біссохламіс фульва

Систематично цей гриб є анаморфою Paecilomyces fulvus. Його міцелій зазвичай має білуватий або жовтуватий колір, а при спороутворенні колонії стають коричневими через утворення великої кількості аскоспор.

Гриб характеризується високою метаболічною активністю та здатністю виділяти широкий спектр ферментів, що розщеплюють рослинні тканини. Його поширення в природі пов'язане з ґрунтом та розкладанням рослинних залишків.

Ключовою особливістю виду є стійкість його спор до високих температур (пастеризації). Ця властивість дозволяє грибу виживати в процесах переробки плодово-ягідної сировини, що є головною проблемою для виробників консервів.

Лабораторна діагностика включає виділення культури на спеціальних поживних середовищах при підвищених температурах, де інші види плісняви не можуть рости, що підтверджує термофільно-стійку природу даного об'єкта.

Шкодочинність Біссохламіс фульва проявляється як у полі, так і під час переробки та зберігання продукції. Гриб вражає різноманітні плодово-ягідні культури, зокрема яблука, груші, полуницю та кісточкові культури.

У харчовій промисловості патоген викликає псування соків, пюре, джемів та інших консервованих продуктів. Спори виживають у банках, після чого проростають, утворюючи міцеліальні маткові колонії та руйнуючи продукт.

Внаслідок дії гриба відбувається розм'якшення тканин плодів через секрецію пектолітичних ферментів. Плоди втрачають товарну привабливість, стають непридатними для вживання та переробки.

Гриб продукує мікотоксини, такі як патулін, які є небезпечними для здоров'я людини. Це робить продукцію, вражену цим патогеном, токсичною та забороненою для реалізації.

Масштабні втрати спостерігаються при зберіганні врожаю, коли за умов підвищеної вологості та температури гриб швидко переходить з поверхні плодів всередину, викликаючи гниття та пліснявіння великих партій продукції.

Період активності патогена припадає на літньо-осінній сезон, коли плоди досягають фізіологічної зрілості та стають найбільш вразливими до інфікування через пошкодження або мікротріщини.

В умовах складських приміщень гриб може розвиватися протягом усього періоду зберігання. Оптимальний діапазон температур для розвитку міцелію становить 25–37 градусів, проте він здатний до життєдіяльності і при нижчих температурах.

Інфекція накопичується в ґрунті протягом вегетаційного періоду, а конідії розносяться вітром або краплями дощу на плоди, які знаходяться поблизу поверхні землі.

У промисловому секторі «сезон» псування продукції зазвичай настає через декілька тижнів після фасування. Це час, необхідний для виходу аскоспор зі стану спокою після термічної обробки та початку їх активного проростання.

Заходи щодо моніторингу мають проводитися безперервно, починаючи з етапу формування плодів у саду і закінчуючи контролем готової продукції на складах.

Ознаки зараження на плодах включають появу дрібних плям, що швидко стають водянистими та покриваються характерним жовто-коричневим нальотом спороношення.

У консервованих продуктах проявом хвороби є помутніння рідини, виділення газу, утворення пліснявого осаду на дні або білої плівки на поверхні продукту.

Часто при відкритті банки відчувається різкий кислий запах, що свідчить про активні процеси бродіння та руйнування органічних речовин продукту грибом.

На початкових етапах ураження консервів візуальні зміни можуть бути відсутніми, проте смак продукту вже змінюється, набуваючи гіркуватого або нетипового кислого присмаку.

• Водянисті плями на поверхні фруктів.
• Поява жовтуватого нальоту на плодах.
• Помутніння соків та джемів.
• Зміна консистенції на рідку або неоднорідну.
• Специфічний неприємний запах консервованої продукції.

Боротьба з цим грибом базується на комплексних санітарних заходах. В садах необхідно забезпечити ретельне прибирання опалих плодів та знищення рослинних решток, де зберігається інфекція.

При підготовці сировини на переробних підприємствах потрібно здійснювати суворий відбір плодів, відбраковуючи будь-які пошкоджені або підгнилі екземпляри.

Термічна обробка має супроводжуватися контролем кислотності середовища, оскільки поєднання низького pH та високої температури є більш ефективним проти стійких аскоспор.

Застосування фунгіцидів у період дозрівання дозволяє знизити рівень первинного зараження в садах, що позитивно впливає на якість сировини, яка надходить на консервацію.

Важливим є дотримання режиму зберігання, де температура має бути максимально низькою, що гальмує проростання спор, що могли вижити після технологічних процесів.