Біполяріс щетинниковий

Біполяріс щетинниковий (Bipolaris setariae) — це небезпечний грибковий патоген, що належить до класу Аскоміцетів. Він широко відомий як збудник гельмінтоспоріозних хвороб, що вражають вегетативні органи злакових культур.

Міцелій гриба розвивається всередині тканин рослини, поступово руйнуючи клітини. Гриб розмножується конідіями, які дуже легко поширюються повітряними потоками на значні відстані, забезпечуючи швидке захоплення нових територій у посівах.

Патоген найчастіше вражає кукурудзу, просо, сорго та багато інших видів диких злаків. Особливо чутливі до хвороби сходи, оскільки пошкодження кореневої системи та первинних листків призводить до пригнічення розвитку всієї рослини.

За сприятливих умов хвороба охоплює всі надземні частини: від кореневої шийки до волоті та початків. Це призводить до зниження фотосинтезу, передчасного старіння листя та суттєвого недобору врожаю зерна.

Найбільша активність гриба спостерігається в теплий літній період, коли середня температура перевищує +20...+25 °C. Висока вологість повітря та часті опади є ключовими каталізаторами для проростання спор та інфікування здорових рослин.

Гриб має здатність перезимовувати у ґрунті на залишках рослин або на насінні у вигляді міцелію. Навесні, при підвищенні температури, спори активізуються та починають цикл зараження, який повторюється кілька разів протягом вегетації.

На ранніх етапах розвитку на листі з'являються невеликі водянисті плями, які швидко набувають коричневого кольору. З часом вони витягуються, набуваючи веретеноподібної форми з вираженою хлоротичною облямівкою.

При інтенсивному ураженні відбувається некротизація великих ділянок листа. У вологу погоду на плямах спостерігається характерний оливковий наліт, що складається з маси спор патогену, які розносяться вітром на сусідні рослини.

Ефективний захист базується на агротехнічних методах, зокрема на якісній оранці, яка забезпечує швидке розкладання рослинних залишків. Важливо також підтримувати оптимальну густоту стояння рослин, щоб уникнути надмірної вологості в приземному шарі.

• Використання протруйників насіння широкого спектра дії.
• Вирощування стійких до гельмінтоспоріозів сортів.
• Застосування фунгіцидів під час активного росту за появи перших симптомів.

Своєчасна діагностика стану посівів дозволяє вчасно провести обробки хімічними препаратами, що запобігає масовому поширенню інфекції та дозволяє зберегти потенціал врожайності культури.