Південна склероціальна гниль

Перші ознаки ураження проявляються раптовим в'яненням надземної частини рослини, що часто трапляється навіть за достатньої кількості вологи в ґрунті.

Прикоренева шийка стає м'якою, втрачає свою міцність і поступово покривається рясним білим міцеліальним нальотом, що є діагностичною ознакою хвороби.

Тканини уражених коренеплодів або стебел починають загнивати, перетворюючись на м'яку масу, що виділяє специфічний запах в умовах високої вологості.

Характерною особливістю є поява дрібних коричневих склероціїв навколо уражених органів, які добре помітні після того, як міцелій стає менш активним.

У посівах цукрових буряків хвороба проявляється вогнищами: спочатку в'яне одна рослина, після чого патоген поширюється на сусідні по ряду.

Збудником цієї хвороби є гриб Athelia rolfsii, який раніше був відомий як Sclerotium rolfsii. Це ґрунтовий патоген, що вирізняється широкою спеціалізацією.

Міцелій гриба інтенсивно розвивається у вологому ґрунті, утворюючи білі тяжі, що нагадують павутину та охоплюють кореневу систему рослин.

Гриб активно розмножується за допомогою склероціїв — дрібних, круглих тіл коричневого кольору, які нагадують насіння гірчиці за розміром та формою.

Ці склероції здатні зберігатися в ґрунті протягом багатьох років, переносячи несприятливі умови навколишнього середовища без втрати своєї вірулентності.

Патоген є надзвичайно агресивним, оскільки виділяє ферменти, що руйнують клітинні стінки рослин, викликаючи швидку деградацію тканин господаря.

Розвиток патогену тісно пов'язаний з високими температурними режимами; оптимальна температура для його активності становить +25...+35°C.

Висока вологість ґрунту або часті опади в літній період сприяють блискавичному поширенню грибниці в орному горизонті та на поверхні ґрунту.

Хвороба найчастіше спостерігається на ділянках з ущільненим ґрунтом або там, де недостатня циркуляція повітря сприяє накопиченню вологи біля основи стебла.

Патоген віддає перевагу легким, аерованим ґрунтам, проте здатний розвиватися і на важких суглинках, якщо в них накопичується достатньо органічних залишків.

Перенесення склероціїв на нові ділянки відбувається за допомогою поливної води, сільськогосподарських знарядь, взуття робітників та вітром з частинками ґрунту.

Шкодочинність гриба надзвичайно висока, адже він вражає широкий спектр культур, включаючи цукрові буряки, соняшник, овочеві та декоративні культури.

На полях цукрових буряків хвороба призводить до випадання рослин, що суттєво зменшує густоту посіву та знижує загальну продуктивність урожаю.

Уражені коренеплоди під час зберігання стають осередками гниття для сусідньої продукції, що веде до колосальних втрат врожаю під час зимування.

Крім безпосередньої втрати продукції, накопичення інфекційного навантаження в ґрунті обмежує можливість повернення вразливих культур на поле на тривалий період.

Висока пластичність збудника ускладнює боротьбу з ним, оскільки він швидко пристосовується до нових умов та може виживати за відсутності основних культур.

Основою контролю є впровадження науково обґрунтованої сівозміни, де вразливі культури чергуються з зерновими злаками, що не уражуються цим патогеном.

Глибока оранка допомагає загорнути склероції на значну глибину, де їх життєздатність знижується через відсутність доступу до кисню та конкуренцію з іншими мікроорганізмами.

Агротехнічні заходи мають бути спрямовані на покращення дренажу ґрунту та забезпечення оптимального режиму поливу, що запобігає застою вологи.

Використання біопрепаратів на основі грибів-антагоністів, зокрема роду Trichoderma, дозволяє ефективно пригнічувати розвиток Athelia rolfsii.

Вкрай важливо вчасно видаляти та знищувати уражені рослинні рештки з поля, щоб мінімізувати джерела подальшого розповсюдження інфекції.