Стагоноспороз квасолі

Збудником хвороби є гриб Stagonosporopsis hortensis (синонім Ascochyta phaseolorum), що належить до відділу Ascomycota. Це небезпечний фітопатоген, який вражає органи квасолі звичайної протягом усього періоду вегетації.

Систематичне положення гриба визначає його здатність утворювати пікніди — спеціальні плодові тіла, в яких дозрівають конідії, що поширюють інфекцію за допомогою вітру та крапель дощу.

Гриб зберігається в ґрунті, на післяжнивних рештках, а також у насінні. Саме насіння відіграє ключову роль у розповсюдженні хвороби на нові площі, що робить цей фактор головним у стратегії захисту.

Міцелій патогена має здатність до тривалого виживання в несприятливих умовах, що робить боротьбу з ним комплексною задачею для агрономів у різних регіонах вирощування.

Біологія гриба тісно пов'язана з вологістю повітря та температурою, що дозволяє йому швидко накопичувати інфекційний потенціал під час періодів випадіння опадів у літній період.

Стагоноспороз є шкідливим захворюванням, що призводить до суттєвих втрат урожаю бобів. Патоген вражає як сходи, так і дорослі рослини, спричиняючи відмирання цілих тканин та органів.

На сім'ядолях молодих рослин виникають коричневі плями, які швидко поширюються, призводячи до передчасної загибелі проростків. Це суттєво зменшує густоту посівів ще на початкових етапах.

Листя рослин, уражених збудником, вкривається плямами з некротичними ділянками, що призводить до пожовтіння та передчасного опадання листкової маси, знижуючи врожайність культури.

Ураження стебел супроводжується виникненням виразок, які роблять рослину вразливою до переломів під дією вітру. Це порушує транспортування води та поживних речовин від кореневої системи до плодів.

Бобів уражаються на стадії формування, що веде до появи щуплих та інфікованих насінин. Використання такого насіння в наступному році гарантує нові спалахи хвороби в господарстві.

Джерелом первинної інфекції у весняний період є переважно заражене насіння. Гриб проростає разом із сім'ядолями, формуючи перші осередки патогенезу безпосередньо в зоні розвитку проростка.

Найбільш сприятливий час для поширення стагоноспорозу — це волога та помірна погода в середині літа. Коливання температури в межах 20–25°C стимулюють інтенсивне спороношення гриба.

Упродовж літа патоген розвиває декілька поколінь, кожне з яких за наявності дощів спричиняє нові хвилі зараження. Епіфітотії стагоноспорозу часто збігаються з періодами затяжних дощів.

Осінній період є часом переходу гриба у стан спокою. Він колонізує залишки рослин у ґрунті, де перезимовує, утворюючи стійкі структури, такі як пікніди або міцелій у стадії спокою.

Агрокліматичні умови, такі як роса в ранкові години та висока вологість ґрунту, сприяють швидкому проростанню спор на поверхні здорових листків та стебел квасолі.

Візуально хворобу можна розпізнати за характерними плямами на органах рослин. Вони зазвичай округлі, з коричневим центром та темнішою облямівкою, що виглядає як типовий некроз.

Чорні крапки в центрі плям — це пікніди гриба. Вони є діагностичною ознакою стагоноспорозу, яку легко побачити під лупою або навіть неозброєним оком за гарного освітлення.

На стеблах некрози мають вигляд поздовжніх смуг або виразок. У місцях їх утворення тканина розтріскується, що часто призводить до в'янення всієї рослини внаслідок порушення провідних шляхів.

Заражене насіння виглядає зморщеним, часто має темні плями різного розміру. У деяких випадках на поверхні насіннєвої оболонки може спостерігатися слабкий наліт спороношення гриба.

Зниження енергії проростання насіння та поява смугастих плям на сім'ядолях є надійними індикаторами того, що насіння було інфіковане збудником Stagonosporopsis hortensis.

Ефективна стратегія захисту базується на комплексному підході. Важливо починати з використання якісного насіння, перевіреного на відсутність грибкових інфекцій у лабораторних умовах.

• Дотримання сівозміни для розриву циклу розвитку патогена в ґрунті.
• Видалення післяжнивних решток, які є резерватором інфекції для наступних років.
• Протруювання насіння фунгіцидними препаратами широкого спектра дії.
• Моніторинг посівів та проведення обприскувань фунгіцидами при виявленні перших ознак хвороби.
• Збалансоване живлення для підвищення загального імунітету рослин до патогенів.

Фітосанітарний контроль та своєчасна агротехнічна обробка ґрунту мінімізують ризик поширення інфекції та дозволяють отримати стабільний урожай квасолі, навіть за несприятливих умов.