Аскохітоз квасолі

Перші ознаки хвороби з'являються на листках у вигляді округлих або кутастих плям сірого чи бурого кольору, що поступово збільшуються в розмірах.

На стеблах та черешках утворюються видовжені плями, які згодом перетворюються на втиснуті виразки темно-коричневого кольору.

Найбільш характерним симптомом є поява дрібних чорних крапок — пікнід — у центрі некротичних плям на всіх уражених органах рослини.

Боби, уражені збудником, вкриваються плямами, через які гриб проникає до насіння, викликаючи його знебарвлення та втрату життєздатності.

При інтенсивному ураженні листя передчасно жовтіє і опадає, що значно знижує активність процесів фотосинтезу в рослині.

Збудником аскохітозу квасолі є гриб Stagonosporopsis hortensis, який належить до групи несовершенних грибів та вражає різні види бобових культур.

Зимує патоген у вигляді пікнід та міцелію на уражених рештках рослин, а також усередині насіння, що робить його дуже стійким до зовнішніх факторів.

Поширення інфекції на полі відбувається за допомогою конідій, які переносяться вітром, краплями дощу або під час проведення механізованих польових робіт.

Гриб має високу адаптивну здатність, швидко колонізуючи тканини рослини-господаря за рахунок виділення спеціальних ферментів.

Біологічна стійкість цього патогену вимагає комплексного підходу до контролю, оскільки він може довго зберігатися в ґрунті без живого носія.

Розвиток захворювання провокується високою вологістю повітря та частими опадами, особливо в період вегетації культури.

Оптимальною температурою для проростання спор та активного поширення гриба вважається діапазон від +18°C до +25°C.

Густі посіви з недостатньою вентиляцією створюють локальний мікроклімат, де волога на поверхні листя затримується довше, полегшуючи інфікування.

Порушення агротехніки, зокрема відсутність сівозміни, сприяє накопиченню інфекції у ґрунті, що значно підвищує ризик захворювання молодих проростків.

Сприятливим фактором є також травмування рослин комахами або під час обробітку ґрунту, через які патоген легше проникає у тканини.

Аскохітоз призводить до передчасного відмирання листя, що послаблює рослину і суттєво зменшує загальну біомасу культури.

Пошкодження стебел може спричинити вилягання або переломлення рослин, що ускладнює проведення збиральних робіт.

Найбільша шкода полягає у зниженні кількості та якості врожаю: насіння стає щуплим, втрачає товарний вигляд та схожість.

Хвороба робить боби непридатними для тривалого зберігання через розвиток вторинних гнилей, які з’являються у місцях пошкоджень.

Економічні втрати при масовому розповсюдженні аскохітозу можуть бути катастрофічними, знижуючи рентабельність вирощування квасолі до нуля.

Основним методом профілактики є використання якісного, перевіреного на наявність інфекції насіння та його обов'язкове протруювання перед висівом.

• Впровадження правильної сівозміни з поверненням бобових на поле не раніше ніж через три роки.
• Ретельне знищення рослинних решток після збирання врожаю за допомогою глибокої оранки.
• Боротьба з бур'янами, які можуть бути резерваторами грибкової інфекції.
• Застосування фунгіцидів під час вегетації згідно з регламентом при виявленні перших симптомів.
• Вибір стійких до хвороб сортів, що мінімізує потребу в хімічному захисті.

Інтегрована система захисту, що поєднує агротехнічні та хімічні методи, дозволяє надійно стримувати розвиток патогену протягом сезону.