Глобіспорангіум ультімум

Глобіспорангіум ультімум — це ґрунтовий патогенний ооміцет, який раніше належав до роду Pythium. Він належить до царства Chromista і є одним із найбільш розповсюджених збудників хвороб у світі.

Міцелій патогена не має перегородок, швидко розростається у вологому середовищі та проникає в тканини рослин, виділяючи токсини, що руйнують клітинні стінки.

Цей фітопатоген здатен утворювати ооспори — спеціалізовані органи спокою, які витримують тривалу посуху, низькі температури та відсутність живильного середовища.

Життєвий цикл включає зооспори, які мають джгутики і можуть активно рухатися у водному шарі ґрунту, знаходячи коріння рослин за рахунок хемотаксису до рослинних ексудатів.

Виявлення цього патогена ускладнюється тим, що він присутній у більшості типів ґрунтів, перетворюючись на активного агресора при виникненні стресових умов для рослини.

Патоген вражає широкий спектр сільськогосподарських культур, включаючи овочеві, зернові, бобові та декоративні види, завдаючи колосальних збитків розсадникам.

Найбільша шкода фіксується на початкових етапах розвитку рослин, коли збудник викликає масову загибель проростків, відому як «чорна ніжка» або випрівання сходів.

У дорослих рослин Globisporangium ultimum руйнує кореневу систему, що призводить до порушення водного обміну та засвоєння поживних речовин з ґрунту.

Пошкоджені коріння стають ослизлими, втрачають здатність до регенерації, що з часом спричиняє затримку росту, зниження врожайності та передчасне в'янення цілих рослин.

У плодів та овочів при контакті з ґрунтом збудник може спричинити розвиток мокрих гнилей, які поширюються при зберіганні та псують товарний вигляд продукції.

Хвороба активізується у періоди надмірної вологості, особливо при понижених температурах, коли розвиток культур уповільнюється, а активність ґрунтових патогенів залишається високою.

У тепличному господарстві розвиток патогена можливий протягом усього року, якщо не дотримуватися фітосанітарних норм та правил поливу, що провокують застій вологи.

У відкритому ґрунті інфекційне навантаження зростає навесні, коли ґрунт перезволожений після танення снігу або частих дощів, що сприяє активному розмноженню зооспор.

Спекотне літо не знищує патоген, а лише переводить його у стан спокою у формі ооспор, які зберігають життєздатність до настання наступної сприятливої хвилі вологи.

Правильне планування термінів посіву дозволяє уникнути збігу найбільш вразливих фаз розвитку рослин із піком агресивності збудника в ґрунті.

Типовою ознакою зараження є потемніння прикореневої зони стебла, яке стає м'яким та водянистим, внаслідок чого сходи падають і гинуть за кілька днів.

При огляді кореневої системи видно, що коріння набуває бурого кольору, стає крихким, а корова частина легко знімається з центрального стрижня кореню.

Надземна частина уражених рослин виглядає пригніченою: спостерігається хлороз (пожовтіння) листя, яке з часом може підсихати по краях через порушення живлення.

У розсадних ящиках захворювання поширюється вогнищами, які поступово розширюються, охоплюючи здорові рослини через воду для поливу або інструменти.

• Полеглі сходи з почорнілою основою.
• Гниття дрібних кореневих волосків.
• Ослизнення тканин кореня.
• Зниження інтенсивності росту.

Ефективна стратегія захисту передбачає використання здорового насіннєвого матеріалу, який пройшов процедуру якісного протруювання фунгіцидами широкого спектра дії.

Важливо забезпечити правильний дренаж на полях та в теплицях, щоб уникнути застою води, оскільки висока вологість є головним союзником Globisporangium ultimum.

Біологічний контроль із застосуванням препаратів-антагоністів, зокрема грибів роду Trichoderma, дозволяє значно знизити рівень інфекційного фону в ґрунті.

У закритому ґрунті необхідно регулярно проводити дезінфекцію інвентарю та тари, а також використовувати лише знезаражені або якісно підготовлені субстрати для вирощування.

Дотримання сівозміни з виключенням культур, сприйнятливих до пітіозних гнилей, допомагає зменшити накопичення ооспор у ґрунті та знизити ризики майбутніх уражень.