Ризоманія буряків

Збудником хвороби є вірус некротичної жовтяниці буряків (Beet necrotic yellow vein virus, BNYVV). Систематично він відноситься до роду Benyvirus. Це вірус, який є облігатним паразитом і не може існувати без живого господаря.

Головним фактором передачі вірусу є ґрунтовий гриб-паразит Polymyxa betae. Вірус локалізується в спорах спокою цього гриба, які зберігають інфекційну здатність у ґрунті протягом багатьох років, що ускладнює боротьбу з хворобою.

Інфікування відбувається тоді, коли зооспори гриба проникають у кореневі волоски молодого проростка буряків. Вірус швидко поширюється тканинами рослини, викликаючи серйозні порушення в обміні речовин.

Хвороба має ґрунтовий характер розповсюдження. Якщо поле виявилося зараженим, збудник залишається в ньому надовго, вимагаючи переходу на вирощування стійких гібридів або зміни сівозміни.

Точна діагностика вимагає лабораторних методів, таких як метод імуноферментного аналізу (ELISA). Візуальні симптоми часто можуть бути схожі з іншими фізіологічними порушеннями, що вимагає уважного ставлення агронома до стану посівів.

Ризоманія уражує всі типи буряків, включаючи цукрові, кормові та столові сорти. Найбільшої шкоди патоген завдає промисловим посівам цукрових буряків, де якість сировини є визначальним фактором прибутку.

Основний прояв пошкодження — деформація коренеплоду та надмірне розростання бічних коренів. Це явище отримало назву «коренева борода», яка блокує нормальне живлення рослини з ґрунту.

Уражені рослини різко втрачають масу та цукристість. Вміст цукру в коренеплодах може знижуватися на 2–5% і більше, що робить переробку такої сировини на цукрових заводах збитковою та технічно складною.

Врожайність на сильно заражених ділянках знижується критично — втрати можуть складати більше 50–70%. Рослини виглядають пригніченими, відстають у розвитку та часто передчасно гинуть від нестачі поживних речовин.

Крім прямого зниження врожаю, уражені коренеплоди мають гіршу лежкість. Вони частіше піддаються гнильним процесам під час зберігання на кагатах, що призводить до додаткових економічних збитків для господарств.

Початок інфекційного процесу припадає на весняний період, коли температура ґрунту піднімається вище +15°C. Висока вологість ґрунту в цей час є ключовим стимулом для виходу зооспор гриба із спор спокою.

Найбільш активне зараження відбувається у низинах, де тривалий час зберігається надлишкова волога. Саме ці зони поля зазвичай стають джерелами подальшого поширення інфекції на всю площу посіву.

Протягом вегетації вірус пересувається судинною системою до надземних органів. Основні ознаки стають помітними в середині літа, коли рослині потрібно найбільше енергії для накопичення органічної маси в коренеплоді.

Літні опади можуть сприяти повторним хвилям інфекції, якщо умови навколишнього середовища залишаються сприятливими для переносника. З часом хвороба стає системною для всієї площі поля.

Технологічні операції, такі як обробіток ґрунту, сприяють перенесенню зараженої землі на іншу техніку. Це призводить до поширення збудника між полями одного господарства, якщо не дотримуються правил гігієни праці.

Найхарактерніша ознака — розвиток розгалуженої, тонкої кореневої системи навколо головного кореня. Корінь при цьому набуває вигляду «бороди», а його ріст у довжину сильно уповільнюється.

Листя хворих рослин дрібнішає, набуває жовтуватого відтінку (хлороз) і часто стоїть вертикально. Ця «некротична жовтяниця» зазвичай проявляється у другій половині літа, вказуючи на системне ураження вірусом.

На поперечному розрізі коренеплоду чітко видно коричневе забарвлення судинних пучків, що є свідченням їхнього некрозу. Це блокує потік поживних речовин від листя до кореня, що зупиняє ріст.

Рослини в полі виглядають як «пляма» або зона пригнічення. Навіть при гарному догляді такі ділянки виділяються слабким розвитком посіву порівняно зі здоровими частинами поля.

• Надмірне галуження коріння (бородоподібність)
• Пожовтіння (хлороз) листя
• Уповільнення загального росту
• Некроз судинних пучків
• Затримка розвитку коренеплоду

Використання стійких до ризоманії гібридів цукрових буряків є найдієвішим заходом. Селекція створила гібриди, які здатні давати високий врожай навіть за наявності вірусу в ґрунті.

Дотримання науково обґрунтованої сівозміни допомагає знизити накопичення інфекції в ґрунті. Повернення буряків на попереднє поле не раніше ніж через 5-7 років є критично важливим для зменшення популяції переносника.

Боротьба з надмірним перезволоженням ґрунту шляхом меліорації та планування полів зменшує активність гриба Polymyxa betae. Сухий ґрунт суттєво обмежує можливість поширення патогену.

Дезінфекція сільськогосподарської техніки після роботи на уражених ділянках є обов'язковою. Очищення коліс та робочих органів від залишків землі запобігає рознесенню інфекції по здорових землях господарства.

Хімічний контроль вірусу на сьогодні відсутній. Вся стратегія захисту побудована на превентивних методах, агротехніці та виборі якісного посівного матеріалу, що має високу генетичну стійкість до BNYVV.