Ризоманія цукрових буряків

Первинні симптоми часто виявляються у вигляді «бородатості» коренеплодів, коли головний корінь різко зупиняється в рості, а замість нього розвивається маса дрібних корінців.

Листя хворих рослин набуває світло-зеленого або жовтуватого відтінку, часто спостерігається некроз жилок, що дає назву хворобі.

Рослини в полі виглядають пригніченими, мають карликовий вигляд, а їхня листова розетка витягується вгору, що помітно на фоні здорових посівів.

На поперечному розрізі коренеплоду чітко видно коричневе або темно-сіре забарвлення провідних судин, що свідчить про глибоке ураження тканин.

Ступінь прояву симптомів залежить від часу інфікування: чим раніше гриб проник у рослину, тим сильнішими будуть ознаки пригнічення.

Збудником хвороби є вірус некротичного пожовтіння жилок буряків (BNYVV), який належить до групи фуровірусів та має специфічний спосіб передачі.

Головним переносником вірусу є ґрунтовий гриб Polymyxa betae, спори якого здатні виживати в ґрунті протягом десятиліть.

Вірус уражає не лише промислові посіви цукрових буряків, а й таку культуру, як шпинат городній, що слід враховувати при плануванні городніх сівозмін.

Після потрапляння в рослину вірус розповсюджується по судинній системі, викликаючи системне ураження, що призводить до порушення обміну речовин.

Довголіття спор гриба-переносника робить ризоманію однією з найбільш небезпечних та важкоконтрольованих інфекцій у світовому землеробстві.

Хвороба найбільш інтенсивно розвивається на перезволожених ґрунтах, оскільки грибу-переноснику потрібна вода для пересування в ґрунтовому розчині.

Висока вологість у травні та червні створює ідеальні умови для масового зараження сходів буряків, що призводить до значних економічних втрат.

Температурний режим в межах +15…+25°C є оптимальним для активізації спор гриба, що збігається з фазою активної вегетації цукрових буряків.

Важкі, погано дреновані ґрунти сприяють утриманню вологи, тому ризики появи ризоманії на таких полях значно вищі, ніж на легких супіщаних ділянках.

Надмірне ущільнення ґрунту також може створювати локальні зони з обмеженим доступом кисню, де Polymyxa betae почувається найбільш комфортно.

Головна шкодочинність ризоманії полягає у критичному зниженні врожайності, яка може скорочуватися на понад 70% залежно від ступеня зараження поля.

Вміст цукру в коренеплодах різко падає, що робить вирощування такої культури збитковим через втрату технологічних якостей сировини.

Інфіковані плоди схильні до швидкого гниття під час зберігання, що створює великі проблеми для цукрозаводів під час переробної кампанії.

Хвороба має хронічний характер, тому інфіковані ділянки надовго вибувають з успішного вирощування високопродуктивних сортів буряків.

Масштабні поширення вірусу можуть призвести до повної втрати рентабельності господарства та вимагають зміни всієї структури сівозмін.

Основним інструментом захисту є впровадження у виробництво стійких до ризоманії гібридів, які є єдиним дієвим засобом на заражених полях.

Ретельна дезінфекція сільськогосподарської техніки після завершення робіт на хворих ділянках запобігає перенесенню спор гриба на чисті поля.

Покращення меліоративного стану полів, зокрема влаштування ефективного дренажу для відведення надлишкової вологи в критичні періоди.

Дотримання тривалих інтервалів у сівозміні між вирощуванням буряків, що дозволяє поступово зменшити кількість активних спор у ґрунті.

Використання якісного посівного матеріалу та боротьба з бур'янами-резерваторами вірусу в полях та на прилеглих територіях.