Еспарцет (Onobrychis viciifolia) – багаторічна трав’яниста рослина родини бобових, цінна як кормова культура і медонос. Його коренева система глибоко проникає в ґрунт до 1,5 метра, утворюючи бульбочки, які збагачують землю азотом завдяки симбіозу з бактеріями-фіксаторами. Завдяки цьому рослина покращує структуру ґрунту, підвищує його родючість і захищає від ерозії.
З точки зору агротехніки еспарцет не вимагає суворих умов: він росте на будь-яких, навіть бідних ґрунтах, але надає перевагу добре дренованим ділянкам з помірним вмістом вологи. Підготовка ґрунту включає розпушування до 15–20 см і забезпечення достатнього сонячного освітлення. Посів насіння здійснюється при температурі ґрунту від 6 до 7 °C; норма посіву становить 20–30 г/м² (або 50–60 кг/га в рядовому способі). Рослина досягає зрілості і починає цвісти наприкінці травня – початку червня, квітка залишається відкритою 3–4 тижні.
Еспарцет приваблює бджіл завдяки коричнево‑жовтому пилку та високому вмісту нектару (до 100 кг/га). Медопродуктивність з одного гектара може досягати 280–350 кг. Крім того, рослина стійка до шкідників і хвороб, що робить її привабливою як для сільського господарства, так і для бджільництва. Завдяки своїм декоративним властивостям еспарцет також часто використовується в ландшафтному дизайні.
