Еспарцет (Onobrychis viciifolia) – багаторічна бобова культура, що досягає висоти 0,4–0,7 м і має стрижневу кореневу систему. Рослина відрізняється рівним стеблом, розгалуженими верхівками та яскравими фуксія‑рожевими квітами, які збираються в густі колосоподібні китиці. Цвітіння триває 20–25 днів, зазвичай у травні‑червні, при температурі +20…+25 °C. Протягом дня кожна китиця розкриває 1–2 ряди квітів, а весь процес цвітіння може завершитися за 2–8 днів.
Еспарцет цінується як першокласний медонос: на добу з одного гектара можна зібрати до 5,5–6 кг меду. Нектар безбарвний, але при великих порціях злегка каламутний; його цукристість становить близько 46 %. Мед з еспарцету світло‑карамельного кольору, з повільною кристалізацією та ніжно вираженим трав'яним ароматом. Крім того, корінь рослини використовується в гастроентерології та при серцево‑судинних захворюваннях.
Кормове значення еспарцету високе: рослина багата на білок, мінерали та інші корисні речовини. При правильному посіві (20–30 г/м²) і хорошому дренажному ґрунті він може давати до 200–280 кг меду з гектара і слугувати відмінною зеленою масою для виробництва сіна, силосу та кормових сумесей. Еспарцет не потребує додаткового азоту, добре засвоює фосфор і сприяє покращенню структури ґрунту, захищаючи її від ерозії.
Для оптимального розвитку рекомендується два укоси: перший у період бутонізації, другий за місяць до зими. Висота зрізу – 7–8 см. При ранньому цвітінні рослина дає вищу поживну цінність кормів порівняно з люцерною. Еспарцет також може використовуватися як декоративний елемент завдяки яскравим рожевим квітам і густим китицям.
