Іглінська Місцева

Тимофіївка «Іглінська місцева» – пізньостиглий сорт, розроблений у Башкирському науково-дослідному інституті сільського господарства та включений до державного реєстру з 1951 року. Сорт відрізняється стійкістю до підвищеної кислотності ґрунту, що робить його придатним для вирощування в різних кліматичних зонах: від Уральської до північно‑східної лісостепової, а також гірсько‑лісових регіонів.

«Іглінська місцева» характеризується середньою кущистістю та гарною зимостійкістю. Вологість ґрунту не перешкоджає росту, а сорт швидко відновлюється після несприятливих періодів. Низька сприйнятливість до захворювань дозволяє отримувати стабільний урожай без частих втручань.

Поживні властивості рослини роблять її цінним кормовим матеріалом: у сухій масі зеленої маси міститься до 4,2 % сирого протеїну та до 9,6 % клітковини. Урожайність сягає 280 центнерів сіна на гектар, а насіння – 6,0 центнера. Завдяки цим характеристикам сорт широко використовується в сільському господарстві для виробництва кормових матеріалів і сіна.