Костриця лучна (Bromus inermis) – багаторічна трав’яниста злакова культура, широко поширена в Башкортостані та прилеглих регіонах. У республіці вирощуються кілька видів: безостий, Бенекена і береговий, кожен з яких пристосований до різних ґрунтово-екологічних умов. Рослина характеризується прямостоячими стеблами висотою від 50 до 150 см, тонкими плоскими листками та розкидистим волоттям суцвіття, яке багаторазово галузиться. Цвіте в червні–липні, а зернівка достигає наприкінці липня – початку серпня.
Костриця безоста характеризується високою стійкістю до посухи та затоплення завдяки глибокій кореневій системі, що сягає 2 метрів. Вона швидко відновлюється після скошування, проявляючи раннє весняне відростання при температурах від 4 до 5 °C. У республіці застосовують два екотипи: луговий (північний) – вологолюбний і холодостійкий, а польовий (південний) – посухостійкий. Обидва екотипи витримують затоплення по-різному: до 50 днів для лучного та до 30 днів для польового.
Кормові властивості костриці роблять її цінним компонентом багаторічних пасовищ, сіножатей і посівних культур на осушених болотах. Урожайність зеленої маси досягає 180 т/га, сіна – 60 т/га, насіння – 5 т/га. У 100 кг сіна міститься близько 57 кормових одиниць і 6 кг перетравного протеїну, а в зеленій масі – приблизно 29 кормових одиниць і 3 кг протеїну. Культура може вирощуватися більше десяти років на одному місці, з можливістю багаторазового скошування за сезон.
Селекційні роботи з розвитку сортів Башкирський місцевий, Чишминський 3, Ювілейний і Ялан проводилися в БНІІСХ та інших дослідницьких центрах. Ці сорти отримали допуск до використання в сільському господарстві Республіки Башкортостан завдяки високим показникам урожайності, поживності та стійкості до несприятливих кліматичних умов.
