Костриця «Тулунська» – багаторічна трав’яниста культура з родини злакових, безоста (Bromus inermis Leyss.). Вона була виведена в Сибірському НДІСС методом групового біотипічного відбору з дикоростучої популяції К 3431, ВИР. Кущ прямостоячий, щільний, висотою 110‑140 см, зі округлими стеблами середньої товщини та без опушення. На вузлах стебел спостерігається легке антоціанове забарвлення.
Листки костриці «Тулунська» мають широколинійну форму, довжиною 25‑40 см і шириною 1,0‑2,5 см, вкриті слабким восковим нальотом. Вони рівномірно розподілені по стеблу, темно-зеленого кольору та злегка м’які. Суцвіття являє собою волоть довжиною 25‑32 см, спочатку стиснуту, потім розкидисту, забарвлену в темно‑сірий колір. Квіткові луски безості, а насіння – середнього розміру, сильно сплющене, довжиною 10‑12 мм, сіро-фіолетового відтінку.
Кормова цінність костриці висока: маса 1000 насінин становить від 3,1 до 3,9 г. У Середньоволзькому регіоні середня врожайність сухої речовини досягала 54,3 ц/га, а у Східно-Сибірському – 39,6 ц/га. Максимальні показники врожайності насіння були зафіксовані в Іркутській області (11,7 ц/га) та на ДСГ АТ Республіки Мордовія (5,8 ц/га). Вегетаційний період триває від початку весняного відростання до першого укосу – 67‑73 дні, а до господарської стиглості насіння – 97‑112 днів. Костриця «Тулунська» широко використовується в фермерському господарстві як частина системи годування тварин і для посіву кормових культур, забезпечуючи стабільне джерело поживних речовин для худоби.
