Місцевий поволзький сорт народної селекції. Ймовірно походить від Володимирської вишні, з якою має багато спільного. Поширений в аматорських садах Самарської та Ульяновської областей.
Дерево або кущ середньорослі, висотою 3,5-4 м. Крона округла, розлога зі слабозвисаючими пониклими гілками. Кора на штамбі та основних сучках гладка, темно-коричнева, з сірим нальотом. Пагони прямі, середньої товщини, з міжвузлями 3-3,5 см, жовто-зелені, з численними дрібними чечевичками. Листки великі або середні, видовжено-овальні або оберненояйцевидні, з витягнутою гострою верхівкою, середньої товщини, зелені зі сторони лиця та світло-зелені із зовнішнього боку, гладкі, слабозморшкуваті. Пластинка листа складена човником. Край листа двояко дрібнозубчастий. Черешок товстий, з рожево-фіолетовим забарвленням, довжиною 1,5-2 см. Прилистки тонкі, світло-рожеві, що опадають. Залізки дрібні, зазвичай 2, світло-жовті або темно-сірі. Суцвіття — зонтик (5-6 квіток). Квітки середні, білі. Плодоносить сорт на однолітньому прирості та букетних гілках.
Плід середній, одномірний, середньою масою 2,7-3,0 г, форма плоско-округла, вершина плоско-округла. Основа плоду з поглибленням, середньої глибини та ширини. Брюшний шов слабо виражений. Плодоніжка середньої довжини. Забарвлення плоду темно-червоне, майже чорне. Шкірка тонка, щільна. М'якоть темно-рожева, середньощільна, десертного смаку. Сік темно-червоний. Характер смаку солодкий з кислинкою, дуже хороший — 4,5 бала. Кісточка відділяється добре, середня, округла, гладка, вагою 0,26 г. Оцінка зовнішнього вигляду плодів — 4,2 бала.
Технологічні якості плодів високі — йдуть на приготування вин, екстрактів, варення, кондитерських виробів. Плоди тримаються на дереві добре і осипаються лише при їх перезріванні та сильних вітрах. Транспортабельність задовільна. У плодах міститься сухих речовин — 16,6%, цукрів — 13,4%, кислот — 1,83%. Сорт універсального призначення.
Початок цвітіння сорту 9-12 травня, закінчення 20-22 травня. Плоди середньораннього строку дозрівання (початок збору плодів 5-10 липня). Сорт самобезплідний. Найкращі запилювачі: Володимирська, Аморель рожева, Растунья. Прищеплені дерева сорту вступають у плодоношення на 2-3 рік, власне кореневі на 4-5 рік.
Зимостійкість сорту цілком задовільна, вища, ніж у сортів Володимирська та Растунья. Дерева даного сорту перенесли суворі зими 1941-1942 рр., 1955-1956 рр. і 1978-1979 рр. при середньому ступені підмерзання в ці зими 3,5 бала, 1,2 бала та 3,0 бала відповідно. Посухостійкість сорту середня. Камедетечією пошкоджується головним чином на понижених місцях, в результаті ураження морозами.
Сорт розмножується переважно щепленням на сіянцевих та клонових підщепах Растуньї, Кармалеевської, Володимирської, а також кореневою порослю та зеленими живцями. Найкраще росте на ґрунтах суглинково-мергелистих, середньосуглинистих, супіщаних вилужених чорноземах. Менш сприятливі родючі чорноземи на щільній червоній глині. У молодому віці потрібне формувальне обрізання. В період повного плодоношення необхідне регулярне обрізання, що сприяє хорошому щорічному приросту пагонів.
Переваги сорту: щорічна порівняно хороша врожайність, високі смакові та технологічні якості плодів, відносно раннє дозрівання.
Недоліки сорту: знижена зимостійкість бруньок у північних районах та Заволжі.
