Черешня Чорна крупна

Сорт виведено на Россошанській зональній дослідній станції садівництва А.Я. Ворончихиною в результаті схрещування сортів Жуковська і Ширпотреб чорна. З 2000 р. сорт районізовано по Північно-Кавказькому регіону. Користується популярністю у садівників півдня Воронезької та Бєлгородської, а також Волгоградської та півночі Ростовської областей.

Дерево середньої сили росту або слаборосле, в дорослому стані не вище 3-4 м, крона широкопірамідальна або овальна, середньої густоти, із середньою або гарною облиственістю. Кора на штамбі чорно-сіра, у молодих дерев темно-сіра, слабо чи середньошерехувата, поздовжня розтріскуватість слабка або відсутня, чечевички опуклі, довгі або дуже довгі, подовжено-овальні за формою, широкі, розташовані густо; завивання штамба відсутнє. Пагони прямі, міжвузля довгі, в молодому віці зеленувато-коричневі, потім набувають сріблясто-сірого нальоту, негусто покриті рудувато-коричневими овальними або округлими чечевичками, голі. Вегетативні бруньки великі, 4-5 мм, яйцеподібні із загостреною верхівкою, віддалені від пагона або стирчать. Генеративні бруньки дрібніші, 3-4 мм, яйцеподібні, з більш округлою верхівкою, теж віддалені від пагона. Листкова пластинка подовжено-овальна із загостреною верхівкою, основа від округлої до дугоподібної, довжина 9-11 см, ширина 4-6 см на однорічних пагонах; зверху темно-зелена, слабоморшкувата по втиснутих бічних жилках, середньо і слабко увігнута по центральній жилці, гола, глянцева; знизу сіро-зелена, часто із сріблястим відтінком, добре виділяється дрібна темно-зелена нервація, теж гола; дуже дрібно подвійнозубчаста, дуже щільна, шкіряста (характерна ознака). Черешок 20-25 мм завдовжки, досить товстий, голий або злегка опушений зверху, світло-зелений, практично без антоціанового забарвлення, із 1-3 досить великими залізками, які іноді відсутні; прилистки немає. У суцвітті зазвичай 3, рідше 2, зовсім рідко 1 або 4 квітки; квітки великі, 30-35 мм в діаметрі, широкодзвонові або навіть плоскі, іноді пелюстки трохи відігнуті назад; пелюстки широкооберненояйцеподібні, білі, до кінця цвітіння з більш темною сіткою жилок, неперекриваючіся; маточка врівень із тичинками або навіть трохи нижче їх, довжина тичинок 10-15 мм, маточки разом із зав’яззю 12-15 мм. Чашечка широкодзвонова, помітно горбкувата, чашолистки спочатку стоячі, потім відгинаються і притискаються до трубки чашечки, широкі трикутні, зазубрені, по довжині коротші трубки чашечки, незімкнуті, зеленувато-пурпурові.

Плід великий, середня маса 5,6 г, висота 25 мм, ширина 24 мм, товщина 20 мм; форма плоду округла, із боків плід сплюснутий досить сильно; воронка широка, дрібна, верхівка плода округла з залишком маточки у вигляді цятки. Забарвлення шкірки темно-вишневе, майже чорне. М’якоть темно-вишнева, із більш світлими прожилками, ніжна, м’яка, сік темно-червоний. Смак кисло-солодкий, приємний, дегустаційна оцінка 4,2 бала. Біохімічний склад плодів: 12,1-16,9% сухих розчинних речовин, 8,0-11,4% цукрів, 1,1-2,0% титрованих кислот, 0,17-0,32% дубильних і фарбувальних речовин. Плодоніжка 32-38 мм завдовжки, 1 мм товщиною, до кісточки прикріплена міцно й відривається із трудом, відрив мокрий. Кісточка середньої масою 0,48 г, що становить 8,6% від маси плоду, від овальної до широкоовальної, верхівка округла, основа плоска, злегка скошена, біля основи виступають рубчики; забарвлення світло-коричневе, від м’якоті відокремлюється досить чисто. Технологічні якості плодів високі: компоти в середньому за 8 років оцінюються в 4,7 бала за зовнішній вигляд і 4,2 за смак.

Цвітіння проходить у пізній термін. Сорт самобезплідний, найкращими запилювачами є Кентська та Гріот Остгеймський. Плоди дозрівають у ранньосередній термін, на півдні Центрально-Чорноземної зони в кінці червня. У плодоношення дерева, щеплені на антипку, вступають на 3-4 рік після посадки в сад, скороплодність гарна, у віці 6-9 років в середньому було отримано по 15,0 кг/дер., у найбільш сприятливі роки врожай досягав 20-25 кг/дер. Сорт інтенсивного типу, за своїми біологічними особливостями близький до Любської: рано вступає в плодоношення, швидко нарощує врожай, але дерева недовговічні й уже у віці 12-15 років починаються масові випадання. Врожайність 10-15-річних дерев вже нижча, ніж у молодих, і в середньому склала 11,5 кг/дер.

Зимостійкість дерева на півдні Центрально-Чорноземної зони гарна, навіть у найсуворіші зими із пониженням температури до -32°-34° ступінь підмерзання не перевищувала 1,0 бала. Гібель квіткових бруньок у такі зими коливалася в межах 0,3-4,8%. Коккомікозом Чорна крупна уражується в середньому або сильному ступені, на рівні сортів Гриот Остгеймський, Жуковська, Кентська. Сильно уражується також і моніліозом, особливо якщо в період цвітіння стоїть дощова волога погода.

Переваги сорту: слаборосле дерево, висока скороплодність, великі плоди.

Недоліки сорту: недовговічність дерева, сильне ураження грибковими хворобами.