Стахис – багаторічна трав’яниста рослина родини Губоцвітих, відома також як чистець або «заячі вушка». Рослина досягає висоти від 30 до 250 см і має овально-видовжені листки з м’яким опушенням, що надає їй сріблястого відтінку. Квітки зібрані в пухкі верхівкові суцвіття, пофарбовані у білий, кремовий, рожевий, пурпурний або бузковий кольори і розпускаються з червня по серпень.
Ключовою цінністю стахису є його бульби, які нагадують спіралеподібні ракушки. Вони містять до 3 % білка, менше ніж 0,2 % жирів, близько 0,7 % клітковини і багаті мікроелементами – селену, калій, кальцій, магній, залізо, мідь, цинк і марганець. Бульби майже на 80 % складаються з води і містять тетрасахарид стахіозу, який не підвищує рівень цукру в крові і сприяє покращенню обміну речовин.
Стахис легко вирощується: рослина віддає перевагу легким, родючим ґрунтам з гарною повітро- та водопроникністю, але може рости на різних типах ґрунтів, крім надмірно кислих і заболочених. Оптимальна температура для росту – близько +15 °C, вегетаційний період 130–150 днів. Бульби висаджують у квітні-травні або вересні, глибиною 5–8 см, з відстанню між кущами 0,2–0,3 м і міжряддями 0,4–0,5 м. Врожайність досягає до 1,5 кг з одного куща.
Бульби стахису можна готувати різними способами: вареним, смаженим, маринованим, у вигляді пюре або соусів. Вони широко застосовуються в дитячому, дієтичному і лікувальному харчуванні, а також використовуються для лікування виразкової хвороби, гіпертонії та цукрового діабету завдяки своїм заспокійливим властивостям і здатності знижувати рівень цукру в крові на 40–60 %.
