Слива домашня Венгерка воронежська

Сеянець Ренклода зеленого, привитого в крону Скороспелки червоної. Автори: А.М. Веньямінов, А.Г. Туровцева А.Г., А.І. Астахов. Районовано на півдні Центрально-Чорноземної зони та в південних районах країни.

Дерево середньої сили росту, з піднятою мітлоподібною кроною. Зимостійкість середня.

Плоди одномірні, великі (30-35 г), краплевидної форми, бурувато-синього забарвлення. М'якоть оливково-зеленого кольору, щільна, хрустка, кислово-солодка з сильним ароматом. Містить сухих речовин — 19%, цукрів — 10%, кислот — 1,1%, pH 3,49-3,56. Плоди чудових смакових якостей (5 балів), нагадують південний чорнослив. Кісточка середніх розмірів, подовжена з гострим кінцем, у стиглих плодах добре відстає.

Дозрівання плодів пізніше, в першій декаді вересня. Плоди придатні для споживання в свіжому вигляді та для різних видів технологічної переробки (компотів, варення, соків і т.д.).

Дерево вступає у плодоношення на 4-5 рік після посадки. Цвітіння пізніше. Сорт самобезплідний, запилюється сортами домашньої сливи пізніх строків цвітіння. Сорт характеризується затягнутим періодом вегетації, пізнім листопадом і в особливо суворі зими підмерзає. Але водночас має хорошу відновну здатність. До хвороб стійкий.

Урожайність у повнолітніх насадженнях на трьох госпробділянках (Криловській, Павлівській, Білгородській) за ряд років склала: середня — 140 ц/га, максимальна — 225 ц/га; з одного дерева, відповідно 30 кг і 45 кг плодів.

Основна перевага Венгерки воронезької — це найкращий сорт із групи консервних сортів. Плоди придатні для отримання першосортних компотів і навіть для сушіння.

Недолік сорту: через пізнє дозрівання плодів у прохолодні літні сезони слива іноді не встигає визріти, хоча плоди чудово дозарюються в лежанці.