Сітара

Сітара — це сорт ярої м’якої пшениці (Triticum aestivum L.), виведений методом індивідуального відбору з гібридної популяції Прохоровка х Cub у Татарському науково-дослідному інституті сільського господарства. Сорт належить до різновиду лютесценс, характеризується середньостиглістю з вегетаційним періодом 81-95 днів, достигає на 2-3 дні пізніше сорту Йолдиз. Рослина середньої довжини, високоросла, з проміжним кущем і слабо виконаною соломиною. Колос пірамідальний, середньої щільності, білого кольору, з дуже короткими остюками на кінці. Маса 1000 зерен варіюється від 32 до 44 грамів, зернівка забарвлена. Восковий наліт на колосі середній, на піхві прапорцевого листа і верхньому міжвузлі соломини — від середнього до сильного.

Сорт Сітара має високий потенціал урожайності та стійкість до посухи на рівні стандарту. Середня врожайність за результатами державних сортовипробувань становить 35,2 ц/га у Волго-Вятському регіоні та 29,9 ц/га у Надволзькому, при цьому максимальна врожайність досягала 64,6 ц/га в Нижньогородській області. У рекомендованих зонах вирощування, таких як Чуваська Республіка і райони Республіки Татарстан, сорт демонструє прибавку до стандартів за урожайністю. Стійкість до полягання у сорту дещо нижча стандарту, поступаючись до 1 бала.

За фітосанітарними характеристиками Сітара помірно стійка до борошнистої роси, помірно сприйнятлива до твердої та стеблової головні і бурої іржі, при цьому сприйнятлива до твердої головні. У польових умовах ураження септоріозом відзначається на середньому рівні. Хлібопекарські якості сорту оцінюються як задовільні. Сорт рекомендований для вирощування у Волго-Вятському та Надволзькому регіонах, включаючи Чуваську Республіку і Предкамську та Предволзьку зони Республіки Татарстан.