Могар (Setaria italica) – однорічна зернокормова культура родини злакових, відома також як щетинник італійський або гомі. Рослина характеризується щільними кущами та прямостоячими стеблами заввишки від 50 до 150 см, які легко ростуть на пухких, незабур’янених ґрунтах з хорошим дренажем. Коренева система проникає в ґрунт глибиною до одного метра, що забезпечує стійкість до посухи та підвищує врожайність.
Сезон росту могару триває від 60 до 125 днів: перші укоси з’являються через 60–67 днів після посіву, а повне достигання досягається протягом 112–125 днів. Висота рослин коливається між 98 і 151 см, листки довгі (до 50 см) та вузькі, суцвіття – колосоподібна волоть завдовжки 20–30 см з бурими щетинками. Зернівки овально-видовжені, червоно‑оранжевого відтінку, щільні та багаті білком.
Могар широко використовується як кормова культура: зелений корм, сіно та силос мають високі кормові якості – у 100 кг зеленої маси міститься близько 17 кормових одиниць, а в 100 кг сіна – 55. Крім того, рослина цінується за вміст вітамінів А, Е, групи В, каротину та мікроелементів (цинк, залізо, магній). Зерно може застосовуватися як продовольча культура, сировина для виробництва спирту, дріжджів і крохмалю.
Вирощування просте: насіння сіють навесні в прогрітий ґрунт при температурі 14–15 °C. Для сіна рекомендується посів на глибину 2–3 см зі швидкістю 20 кг/га, а для зерна – широкорядний спосіб з міжряддям 30–40 см і нормою 15 кг/га. Рослина не потребує частого догляду: достатньо періодичного прополювання та підживлення азотними й калійними добривами. Завдяки високій врожайності (до 2 т зерна та 30 т зеленої маси з гектара) і стійкості до шкідників, могар стає цінним компонентом сільськогосподарського конвеєра в різних кліматичних умовах.
