Золотоворітська

Груша Золотоворотская представляє собою сорт ранньозимового строку достигання, виведений на Львівській дослідній станції садівництва шляхом схрещування сортів Парижанка та Олів’є де Серр. Дерево середньоросле з оберненопірамідальною, густою кроною, схильною до загущення і гілками, які мають тенденцію нахилятися до землі. Листя має видовжену овальну форму і приглушено-зелений колір, розташовується на гілках спіралеподібно. Сорт відрізняється високою зимостійкістю та стійкістю до грибкових і бактеріальних захворювань, а також регулярним і стабільним плодоношенням, яке починається на 3-5-й рік після посадки. Плоди Золотоворотської груші великі, вагою від 230 до 350 грамів, бергамотоподібної форми з щільною, сухою і світло-зеленою шкіркою, яка при досягненні споживчої стиглості набуває золотисто-жовтого або жовтувато-охристого відтінку з характерною великою оржавленістю. М’якоть плодів соковита, масляниста, без зернистості, з кисло-солодким смаком і тонким мигдальним ароматом. Урожай зазвичай збирають на початку жовтня, а споживча стиглість настає в листопаді. Завдяки щільній шкірці та хорошій лежкості, плоди можуть зберігатися в холодильних умовах до квітня. Для успішного вирощування сорту рекомендується розміщувати дерева на низинних ділянках з гарним зволоженням ґрунту, переважно на південних, південно-західних і південно-східних схилах, де зберігається весняна волога. Коренева система не має скелетних коренів, тому груша чутлива до нестачі вологи та потребує регулярного поливу, який краще проводити в ранкові або вечірні години, щоб уникнути опіків. Сорт самоплідний, але при перехресному запиленні з такими сортами, як Парижанка, Конференція і Лазурна, врожайність та якість плодів значно підвищуються.