Сіянці маньчжурського абрикоса від вільного запилення. Оригінатор — Південно-Уральський НДІ плодоовочівництва і картоплярства. Автори: Муллаянов К. К., Панкратова А.Е., Путятин В.І., Замятина І.Г. Внесений до Державного реєстру по Уральському регіону в 1999 р.
Дерево середньоросле. Крона розлога, середньої густоти і облистяності. Пагони темно-червоні. Бруньки великі — 4,7 мм, що виступають. Лист округлий, великий, темно-зелений. Форма основи — пряма, верхівка коротко-загострена. Край листа двоякопилчастий, черешок довгий, середньої товщини, з антоціановою забарвленням. Залозок дві-три, середні. Квітки середні, рильця маточок вище пиляків. Пелюстки округлі, середньозігнуті, чашечка келихоподібна, квітконіжка дуже коротка. Цвіте і плодоносить переважно на букетних гілочках і шпорцях.
Плоди масою 16 г, округлі. Основне забарвлення шкірки жовте, покривна темно-червона, у вигляді маленьких цяток. М'якоть світло-оранжева, середня. Зовнішній вигляд плодів оцінюється на 4,5 бала, смак — 3,6 бала. Містять сухих речовин 12,8%, цукрів 7,7%, аскорбінової кислоти 7,6 мг/100 г, каротину 3,8 мг/100 г. Кісточка округла, масою 1 г, коричнева, відділяється від м'якоті вільно. Сорт універсального призначення.
В плодоношення вступає на 4 рік. Строки цвітіння і плодоношення сорту середні. Частково самоплідний. Зимостійкість і посухостійкість висока. Грибковими хворобами і шкідниками уражується слабо.
Переваги сорту: висока морозостійкість, стійкість до шкідників і хвороб, висока врожайність, щорічне плодоношення.
Недоліки: пікантна терпкість свіжих плодів, яка не відчувається в продуктах переробки.
