Гельмінтоспоріоз

Найбільш відомими збудниками є Drechslera teres, що викликає сітчасту плямистість ячменю, та Drechslera sorokiniana, яка вражає пшеницю, викликаючи кореневі гнилі та плямистості.

Гриби зберігаються в ґрунті на рослинних рештках, а також на поверхні та всередині насіннєвого матеріалу у вигляді конідій або міцелію, що забезпечує стабільність інфекційного фону.

Зараження відбувається переважно через інфіковане насіння при проростанні, після чого вторинне поширення здійснюється повітряно-крапельним шляхом під час вегетації.

Біологія гриба дозволяє йому швидко пристосовуватися до змін умов середовища, що робить боротьбу з цим патогеном системним завданням протягом усього сезону.

Ознаки хвороби проявляються на всіх частинах рослини, починаючи від проростків і закінчуючи зерном у колосі. Основним симптомом є формування плям некротичного характеру.

На листках зазвичай спостерігаються витягнуті коричневі плями, іноді з хлоротичним обідком. У випадку сітчастої плямистості вони набувають вигляду своєрідної сітки з темно-коричневих смуг.

Ураження кореневої системи супроводжується побурінням тканин та відмиранням дрібних корінців, що призводить до загального пригнічення розвитку рослини.

На колоссях патоген проявляється у вигляді чорного нальоту (чорний зародок), що значно погіршує якість посівного матеріалу та товарні характеристики вирощеного врожаю.

• Овальні або видовжені коричневі плями на листках.
• Ознаки гниття прикореневої зони стебла.
• Передчасне відмирання листкового апарату.
• Щуплість та зміна забарвлення зерна.
• Оливково-чорний наліт у вологу погоду.

Розвиток гельмінтоспоріозу тісно пов'язаний з температурним режимом та рівнем вологості. Оптимальна температура для розвитку гриба становить від +18°C до +25°C.

Висока вологість повітря, часті дощі та тривалі ранкові роси створюють ідеальні умови для інтенсивного проростання спор патогену та його проникнення в тканини рослин.

Порушення сівозміни, зокрема насичення полів зерновими колосовими культурами, сприяє накопиченню інфекційного навантаження в ґрунті та на пожнивних рештках.

Агротехнічні помилки, наприклад, загущені посіви або неправильне застосування мінеральних добрив, створюють мікроклімат, сприятливий для стрімкого розмноження гриба.

Несприятливі погодні явища, такі як перезволоження або стрес від посухи, ослаблюють імунітет рослин і роблять їх легкою мішенню для паразитичних грибів Drechslera.

Головна небезпека гельмінтоспоріозу полягає в суттєвому зменшенні асиміляційної поверхні листя, що призводить до критичного зниження інтенсивності фотосинтезу.

Уражені посіви характеризуються низькою продуктивністю, зменшенням маси тисячі зерен та погіршенням якості врожаю, що призводить до значних економічних втрат.

Кореневі гнилі, викликані патогеном, призводять до випадання рослин на полях, що зменшує загальну густоту посівів та потенційну врожайність агроценозу.

Через ураження колосся значно знижується схожість насіння, що робить такий врожай непридатним для використання в якості посівного матеріалу в наступному році.

Накопичення мікотоксинів у зерні є серйозною проблемою, яка обмежує можливості використання отриманої продукції в харчовій та кормовій промисловості.

Основним засобом профілактики є використання якісного протруєного насіння. Протруювання забезпечує надійний захист паростків від ґрунтової інфекції на початкових етапах.

Впровадження правильної сівозміни дозволяє розірвати цикл розвитку патогену, зменшуючи кількість зимуючих спор на полях до безпечного рівня.

Якісний обробіток ґрунту, спрямований на швидке розкладання рослинних залишків, є ключовим заходом для зниження запасів грибниці в орному шарі.

Своєчасне застосування фунгіцидів на основі системних діючих речовин у критичні фази розвитку зернових дозволяє ефективно зупинити розвиток хвороби.

Селекційна робота, спрямована на створення стійких гібридів та сортів, є основою стратегії інтегрованого захисту від гельмінтоспоріозної плямистості.