Гельмінтоспоріоз кукурудзи

Перші симптоми зазвичай з'являються на нижніх листках у вигляді невеликих плям, які з часом збільшуються і стають веретеноподібними.

Плями мають характерний сіро-бурий або оливковий колір, часто оточені світлим обідком, що є важливим діагностичним показником.

У вологу погоду на плямах утворюється оливково-чорний наліт, який складається з маси спор патогенного гриба.

Поступово уражені листки жовтіють і всихають, що створює ефект передчасного старіння всієї рослини під час вегетації.

Хвороба може прогресувати вгору по стеблу, зачіпаючи обгортки качанів і навіть самі зернівки при сприятливих умовах для розвитку.

Збудником хвороби є сумчастий гриб Setosphaeria turcica, що в анаморфній стадії відомий як Exserohilum turcicum.

Це вузькоспеціалізований патоген, який уражує переважно кукурудзу, сорго та деякі дикорослі злакові трави в різних регіонах вирощування.

Гриб здатний зберігатися в ґрунті та на залишках культур у вигляді грибниці, а також на насінні, що забезпечує щорічне інфікування.

Розмноження патогена відбувається за допомогою конідій, які розносяться вітром на великі відстані, викликаючи повторне зараження рослин.

Генетична мінливість гриба дозволяє йому формувати нові раси, які можуть обходити стійкість існуючих гібридів сільськогосподарських культур.

Для швидкого поширення інфекції необхідна висока відносна вологість повітря та тепла погода в діапазоні від 20 до 28 градусів тепла.

Рясні роси, часті тумани та опади сприяють проростанню конідій на поверхні листка та подальшому проникненню гіфів гриба в тканини.

Згущені посіви створюють мікроклімат із підвищеною вологістю, що значно пришвидшує розвиток хвороби в межах одного поля.

Відсутність правильного чергування культур у сівозміні сприяє накопиченню інфекційного запасу в ґрунті протягом багатьох років.

Порушення технології обробітку ґрунту, зокрема залишення стерні на поверхні, забезпечує грибу захист від несприятливих умов зими.

Головна шкода полягає у зниженні фотосинтетичної активності через масштабне ураження листової поверхні рослин.

Це призводить до недобору врожаю зерна, оскільки рослини не отримують достатньо поживних речовин для повноцінного наливу качанів.

Рослини, уражені гельмінтоспоріозом, стають менш стійкими до вилягання через передчасну деградацію тканин стебла та коріння.

Якість зерна суттєво знижується, воно стає щуплим, втрачає товарний вигляд та може містити мікотоксини, небезпечні для споживання.

Економічні втрати фермерів можуть сягати критичних значень у роки з епіфітотійним характером розповсюдження хвороби.

Основним заходом боротьби залишається вибір гібридів, які мають високу генетичну стійкість до ураження збудником Setosphaeria.

Важливим є дотримання сівозміни, при якій кукурудза повертається на попереднє поле не раніше ніж через 3–4 роки.

Глибока оранка з повним перевертанням пласта ґрунту дозволяє знищити більшу частину рослинних залишків, де зимує гриб.

Застосування фунгіцидів під час вегетації за перших ознак хвороби дозволяє зупинити подальше поширення патогену по полю.

• Своєчасне прибирання рослинних залишків
• Контроль бур'янів-резерваторів
• Використання якісного протруєного насіння