Фомітопсисові
Довідник · Хвороби

Фомітопсисові

Fomitopsidaceae

Родина Фомітопсисові (Fomitopsidaceae) об'єднує групу базидіальних грибів, які є спеціалізованими організмами, що руйнують деревину. В агрономічному та лісівничому аспектах вони класифікуються як небезпечні паразити та сапротрофи, що викликають деструктивні зміни в рослинних тканинах.

0 позицій

Вміст розділу

Нічого не знайдено за обраними фільтрами. Спробуйте змінити запит.

Фомітопсисові

Основним типом захворювання, яке спричиняють ці гриби, є бура деструктивна гниль. Міцелій проникає всередину стовбура через пошкодження кори, злами гілок або кореневу систему, де починає активно розкладати целюлозу та геміцелюлозу.

До найбільш відомих представників родини належить трутовик облямований, який уражає велику кількість хвойних та листяних порід. Його грибниця здатна тривалий час існувати в мертвій деревині, накопичуючи енергію для формування плодових тіл.

З біологічної точки зору ці гриби є ксилотрофами, які ефективно розщеплюють лігнін і полісахариди клітинних стінок. Цей процес призводить до втрати деревиною міцності та зміни її фізико-хімічних властивостей.

Життєвий цикл збудників включає утворення плодових тіл (базидіом), які є джерелом інфекційного навантаження. Спори розносяться повітряними потоками на великі відстані, сприяючи швидкому зараженню нових насаджень.

Першою ознакою ураження є поява на стовбурах або пеньках багаторічних плодових тіл копитаподібної або розпростертої форми. Вони часто мають яскраві кольори — від оранжево-червоного до темно-коричневого із вираженою світлою облямівкою.

Центральна частина стовбура, уражена фомітопсисовими, набуває характерного бурого забарвлення, що свідчить про руйнування клітковини. Деревина стає дуже крихкою і легко розпадається на окремі кубики або призматичні фрагменти.

На пізніх стадіях хвороби на поверхні стовбура або під корою з'являються щільні міцеліальні плівки білого або жовтуватого кольору. Кора втрачає еластичність, стає сухою та схильною до розтріскування в місцях розвитку грибниці.

Зниження життєдіяльності дерева проявляється у пожовтінні або передчасному опаданні листя та хвої. Крона стає рідкою, верхівковий ріст сповільнюється, оскільки гриб перекриває шлях для руху поживних речовин.

Для діагностики стану дерева використовують метод простукування: глухий звук у стовбурі вказує на внутрішню гниль, яка утворена діяльністю гриба. Це свідчить про глибокі деструктивні процеси всередині стовбура.

Розвиток грибів родини Фомітопсисові суттєво залежить від рівня вологості деревини та температури навколишнього середовища. Оптимальні умови для зараження складаються під час затяжних вологих періодів, коли кора тривалий час залишається сирою.

Наявність ран, морозобоїн або механічних пошкоджень від інструментів під час догляду за садом є головним фактором ризику. Саме через ці пошкодження спори безперешкодно проникають у внутрішні тканини рослини.

Щільність насаджень також відіграє важливу роль у поширенні патогену. Загущені посадки перешкоджають нормальній циркуляції повітря та випаровуванню вологи, створюючи мікроклімат, ідеальний для проростання спор та росту грибниці.

Старі дерева, які мають природні процеси відмирання нижніх гілок, стають легкими мішенями для колонізації грибом. Ослаблені насадження не мають захисних бар'єрів, які б стримували активність ксилотрофів.

Температурний режим у межах +15…+25 градусів за Цельсієм сприяє найбільш інтенсивному розвитку грибниці. Хоча взимку активність знижується, гриб зберігається всередині деревини, продовжуючи своє руйнівне існування.

Основна шкода полягає у втраті товарної якості деревини, яка через буру гниль стає крихкою та непридатною для господарського використання. Уражені стовбури стають джерелом небезпеки, оскільки легко ламаються під час сильного вітру.

Хвороба призводить до поступового відмирання дерева, що в умовах парків або садів вимагає проведення термінових санітарних заходів. Ураження кореневої системи веде до повної загибелі рослини-господаря.

Фомітопсисові становлять значну загрозу для плодових культур. Особливо вразливі старі сади, де інфекційний фон високий. Гриби можуть легко переходити з лісових дерев на культурні види, спричиняючи осередкове випадання рослин.

Економічні втрати включають витрати на видалення заражених дерев, зниження врожайності та необхідність закладання нових насаджень. Пошкоджені ділянки потребують тривалого фітосанітарного оздоровлення.

Біологічна шкода також проявляється у створенні умов для розмноження вторинних шкідників. Комахи-ксилофаги активно заселяють дерева, пошкоджені грибами, що значно пришвидшує загибель древостою.

Головним заходом боротьби є вчасна санітарна очистка ділянки від валежника, сухостійних дерев та пнів, які є джерелами спор. Видалення заражених екземплярів слід проводити разом із кореневою системою.

Усі механічні пошкодження кори повинні негайно оброблятися садовим варом або фунгіцидними пастами. Це захищає внутрішні тканини від проникнення інфекції та сприяє швидкому загоєнню ран.

Дезінфекція садового інструменту після кожного робочого циклу з хворим деревом є обов'язковою. Використання дезінфектантів на основі спирту або мідного купоросу допомагає запобігти перенесенню спор на здорові рослини.

Важливо підтримувати оптимальну щільність посадок та забезпечувати рослинам повноцінне живлення. Дерева, що не мають дефіциту мікроелементів, демонструють вищу стійкість до ураження грибними хворобами.

Виявлені плодові тіла потрібно видаляти та утилізувати (спалювати), не чекаючи моменту дозрівання спор. У разі масового ураження необхідно проводити профілактичні обробки системними фунгіцидами для захисту відкритих ділянок деревини.