Фомоз

Інфекція зберігається в ґрунті на залишках рослин, на насінні та бур'янах родини капустяних у формі пікнід та міцелію, що дозволяє грибу успішно перезимувати.

Первинне зараження відбувається під час дощів, коли краплі води переносять спори з ґрунту на нижні листки, де починається процес колонізації тканин рослини.

Життєвий цикл включає стадії розмноження за допомогою пікнід, а також статеве розмноження, що забезпечує швидке поширення патогену на великі відстані за допомогою вітру.

Цей мікроорганізм відрізняється високою пристосованістю до мінливих умов навколишнього середовища, що дозволяє йому уражувати рослини на всіх етапах їхнього розвитку.

На початкових етапах фомоз проявляється появою світлих плям на листі та сім'ядолях, всередині яких з часом з'являються чорні крапки — пікніди.

Характерною ознакою є некротичні плями біля кореневої шийки, які з часом темніють, спричиняючи розтріскування тканин стебла рослини.

Внутрішні тканини стебла при розвитку хвороби перетворюються на суху гниль, що призводить до порушення водного та поживного обміну, через що рослина в'яне.

Коренева система уражених рослин слабшає, корінці відмирають, а коренева шийка стає чорною, що часто призводить до вилягання посівів під час вітру.

У фазі дозрівання на стручках можуть з'являтися аналогічні плями з пікнідами, що веде до їх передчасного розтріскування та втрати врожаю на полі.

Найбільш сприятливими умовами для розмноження гриба є висока вологість повітря та достатня зволоженість ґрунту, що стимулює проростання спор.

Температурний режим у межах від +15 до +25 градусів Цельсія є оптимальним для активного зараження та швидкого розвитку міцелію в тканинах рослини.

Порушення сівозміни, при якому хрестоцвіті культури висіваються занадто часто на одному місці, сприяє накопиченню великої кількості інфекції в ґрунті.

Фізичні пошкодження стебел комахами-шкідниками значно полегшують проникнення гриба всередину рослини, підвищуючи рівень ураження посівів.

Недостатнє живлення рослин, зокрема дефіцит деяких мікроелементів, знижує природний імунітет, роблячи культуру більш вразливою до атаки Subplenodomus.

Фомоз завдає значної шкоди посівам ріпаку, викликаючи зменшення врожайності, яка у несприятливі роки може знижуватися на 30–50% від потенційної норми.

Через ураження стебла рослини стають ламкими, що призводить до їх масового вилягання та значних втрат при використанні комбайнів під час збору врожаю.

Якість насіння суттєво погіршується: зменшується маса тисячі насінин, знижується олійність, а заражене насіння має дуже низьку енергію проростання.

Хвороба сприяє переносу інфекції на нові поля, що ускладнює вирощування хрестоцвітих у регіонах з інтенсивним сільським господарством.

Висока вартість фунгіцидів та необхідність частих обробок полів суттєво збільшують фінансові витрати сільськогосподарських підприємств.

Дотримання сівозміни є базовим елементом захисту: повернення культури на те саме поле рекомендується лише через три-чотири роки після попереднього висіву.

Використання лише сертифікованого насіння, протруєного фунгіцидами, дозволяє суттєво знизити ризик занесення інфекції на початкових етапах вирощування.

Важливо вчасно знищувати післяжнивні рештки та боротися з бур'янами, що належать до родини хрестоцвітих, оскільки вони є резерваторами інфекції.

Моніторинг посівів та вчасне застосування фунгіцидів під час вегетації допомагає зупинити поширення гриба, якщо почалося вторинне зараження.

Впровадження стійких гібридів у виробництво є найефективнішим способом зменшення залежності від хімічних засобів захисту рослин.