Фомоз

Фомоз, що викликається грибом Phoma leveillei, проявляється як утворення некротичних плям на стеблах, черешках та кореневій шийці культурних рослин.

Плями мають характерний сіро-бурий відтінок, часто оточені темно-коричневою облямівкою, що свідчить про активне поширення міцелію всередині тканин.

Діагностичною ознакою є формування пікнід — дрібних чорних крапок на поверхні уражених ділянок, які є органами спороношення патогена.

За умов високої вологості уражені ділянки можуть вкриватися ледь помітним нальотом, що з часом призводить до висихання або загнивання уражених частин стебла.

Ураження кореневої шийки часто спричиняє в'янення всієї рослини, оскільки порушується потік поживних речовин від кореневої системи до листя.

Збудник хвороби, гриб Phoma leveillei, належить до класу недосконалих грибів і характеризується високою виживаністю в навколишньому середовищі.

Основною формою розмноження є утворення конідій у пікнідах, які забезпечують повторне зараження рослин протягом усього вегетаційного періоду.

Патоген здатен розвиватися як паразитично на живих тканинах, так і сапротрофно на залишках рослин, що лежать на поверхні ґрунту або у верхніх його шарах.

Поширення спор відбувається переважно за допомогою дощових крапель, потоків повітря та через механічне перенесення при роботі з технікою.

Гриб зберігає свою патогенність протягом тривалого часу, що робить його небезпечним для стабільності врожаю при порушенні агротехнічних норм.

Оптимальними умовами для розвитку Phoma leveillei є тепла погода з температурою 18-25 градусів та висока вологість повітря після опадів.

Тривала хмарність та відсутність прямого сонячного світла створюють сприятливі умови для швидкого розмноження спор на поверхні рослин.

Загущені посіви є головним фактором ризику, оскільки в них створюється замкнена волога зона, де патоген розвивається значно активніше.

Будь-які пошкодження тканин рослин, спричинені градом, шкідниками або неакуратною обробкою, стають «вхідними воротами» для проникнення гриба.

Неправильний режим підживлення, зокрема надлишок азотних добрив, призводить до надмірного розвитку вегетативної маси, яка стає вразливою до інфекції.

Основна шкода від фомозу полягає в ослабленні імунної системи рослин та порушенні їх нормальної життєдіяльності під час найбільш важливих фаз розвитку.

Руйнування тканин стебла часто веде до передчасного вилягання посівів, що значно ускладнює збирання врожаю та призводить до втрат на полі.

Зменшення асиміляційної поверхні листя призводить до уповільнення наливу зерна, зниження якості врожаю та погіршення показників олійності чи вмісту білка.

Рослини, уражені хворобою на ранніх етапах, можуть повністю загинути, що призводить до зрідження посівів та нерівномірного розвитку поля.

Тривале зберігання врожаю, отриманого з уражених ділянок, часто стає неможливим через ризик вторинного зараження та псування продукції в сховищах.

Система захисту базується на комплексі агротехнічних та хімічних заходів, що мінімізують присутність інфекційного фону на полі.

Дотримання сівозміни дозволяє розірвати життєвий цикл патогена та знизити ймовірність повторного зараження наступних культур.

Використання якісного протравленого насіння є гарантією захисту сходів від раннього ураження кореневої системи та стебла.

Проведення фунгіцидних обробок у критичні фази росту дозволяє ефективно зупинити поширення гриба Phoma leveillei у посіві.

• Видалення бур'янів — резерваторів інфекції.
• Якісне обробіток ґрунту з повною заробкою залишків.
• Вирощування стійких до хвороб гібридів або сортів.