Фомоз

Перші ознаки фомозу проявляються на сім'ядолях і листках у вигляді світло-сірих або коричневих плям неправильної форми з чітким темним обідком.

У міру розвитку хвороби в центрі плям з'являються дрібні чорні крапки — пікніди, які являють собою скупчення спор гриба. Це ключова діагностична ознака захворювання.

При ураженні стебел на кореневій шийці або нижній частині стебла утворюються вдавлені некротичні плями сірого кольору. Це веде до ослаблення рослини, її вилягання і часто — до повної загибелі.

Коренева система також піддається руйнуванню: коріння чорніє, загниває і стає ламким, що перешкоджає повноцінному живленню та водопостачанню надземної частини.

• Пожовтіння листя в нижній частині стебла.
• Розтріскування кори на стеблах у місцях некрозу.
• Передчасне дозрівання та щуплість насіння.
• Розм'якшення тканин стебла біля основи.

Збудником фомозу є гриб з роду Plenodomus (раніше класифікувався як Phoma). Це патогенний мікроорганізм, що належить до класу недосконалих грибів і здатний тривалий час зберігатися в ґрунті та на рослинних рештках.

Гриб вражає широкий спектр культур, включаючи капустяні, такі як ріпак, гірчиця, капуста, а також зустрічається на льоні, соняшнику та інших сільськогосподарських рослинах. Основним джерелом інфекції є заражене насіння та інфіковані пожнивні рештки, що слугують резервуаром спор.

Біологічний цикл патогену включає фази конідіального спороношення, що дозволяє грибу активно поширюватися протягом вегетаційного періоду. Спори переносяться вітром, краплями дощу та комахами, заражаючи здорові тканини рослин.

Зараження часто відбувається через мікротріщини або пошкодження, завдані шкідниками або механічним шляхом. Гриб проникає в судинну систему рослини, що ускладнює його подальше виявлення на ранніх етапах інфікування.

У ґрунті збудник здатний утворювати пікніди — плодові тіла, що забезпечують виживання в несприятливих умовах, таких як низькі температури або нестача вологи, протягом кількох років.

Активний розвиток фомозу спостерігається при помірних температурах у діапазоні від +15 до +25 градусів Цельсія та підвищеній вологості повітря.

Часті опади, тумани та наявність роси сприяють швидкому проростанню спор на поверхні листя та їх проникненню всередину рослинних тканин.

Порушення сівозміни, при якому культури родини капустяних повертаються на колишнє поле занадто рано, значно підвищує ризик епіфітотій.

Загущені посіви, що сприяють застою повітря та підвищеній вологості у прикореневій зоні, є ідеальним середовищем для швидкого поширення патогену.

Механічні пошкодження рослин у процесі догляду або через життєдіяльність шкідників створюють «ворота» для інфекції, що прискорює процес зараження здорових посівів.

Шкідливість фомозу полягає у значному зниженні врожайності, яке може досягати 30-50% при сильному ураженні посівів.

Хвороба призводить до суттєвого падіння якості продукції, включаючи зниження олійності насіння ріпаку та погіршення його посівних характеристик.

Масове ураження рослин викликає їх вилягання, що ускладнює проведення механізованого збирання врожаю та збільшує втрати на полі.

Заражене насіння, отримане з хворих рослин, стає розносником інфекції в нових регіонах і знижує схожість у наступні роки.

Інфіковані рослини стають більш вразливими до інших вторинних інфекцій, що сумарно може призвести до повної загибелі окремих ділянок посіву.

Основою захисту є використання фунгіцидного протруювання насіння, що дозволяє знищити збудника на початковому етапі розвитку рослини.

Дотримання сівозміни з перервою у 3-4 роки між вирощуванням чутливих культур дозволяє знизити запас спор патогену у ґрунті.

Глибоке заорювання пожнивних решток при обробці ґрунту прискорює їх розкладання та загибель спор гриба, що знаходяться на рослинних рештках.

У період вегетації рекомендується проводити моніторинг стану посівів і при виявленні перших ознак використовувати системні фунгіциди.

Важливо своєчасно боротися зі шкідниками, що пошкоджують стебла та листя, оскільки через їх рани інфекція проникає в тканини рослини набагато швидше.