Бертiя

Найвідомішим видом є Bertia moriformis, який формує специфічні плодові тіла, що нагадують чорні ягоди шовковиці, щільно вкриваючи поверхню.

Цей мікроорганізм переважно проявляє сапротрофні властивості, проте при сприятливих умовах здатен переходити до паразитування на живих тканинах рослин.

Патоген проникає в рослину через пошкодження кори, морозобоїни або ділянки, що вже вражені іншими хворобами чи шкідниками.

Гриб розмножується спорами, які переносяться вітром, водою та комахами, поширюючи інфекцію на здорові частини дерева або сусідні насадження.

Першим візуальним сигналом ураження є поява на корі великої кількості дрібних, чорних, злегка грушоподібних перитеціїв гриба.

В місцях скупчення гриба кора поступово стає ламкою, втрачає свою цілісність та починає відставати від деревини під час відмирання.

Спостерігається локальна зміна кольору тканин, що супроводжується виділенням специфічного ексудату або соку, що свідчить про глибокі ураження.

Розвиток грибниці в камбіальному шарі призводить до зупинки розвитку окремих гілок та формування некротичних зон.

Занедбані випадки характеризуються повним оголенням деревини, що сприяє подальшому руйнуванню структури стовбура під впливом інших факторів.

Підвищена вологість середовища є критичним фактором, що сприяє активному проростанню спор та розвитку грибниці Бертiя.

Ослаблення загального стану рослини через посуху або неякісний догляд робить її легкою здобиччю для цього патогенного гриба.

Найбільш активний розвиток спостерігається у весняно-осінній період, коли температурний режим коливається в межах помірних значень.

Відсутність доступу сонячного світла та погана вентиляція в густих кронах створюють ідеальні умови для формування грибних колоній.

Скупчення опалого листя та залишків гнилої деревини в пристовбурних колах підвищує інфекційне навантаження на здоровий сад.

Основна небезпека полягає в поступовому виснаженні дерева, що призводить до зниження врожайності та втрати товарних якостей продукції.

Тривала дія гриба Bertia руйнує провідні шляхи рослини, внаслідок чого дерево поступово втрачає здатність отримувати необхідні поживні речовини.

Зменшується стійкість насаджень до зимових морозів, що часто стає причиною повної загибелі окремих екземплярів або цілих ділянок.

Хвороба суттєво скорочує термін життя плодових та декоративних культур, що вимагає додаткових витрат на оновлення насаджень.

Крім того, уражені ділянки стають «воротами» для вторинних інфекцій, які можуть бути значно агресивнішими за сам гриб.

Основним методом профілактики є підтримання високої гігієни саду: своєчасна обрізка та видалення всіх уражених гілок за межі ділянки.

Необхідно ретельно дезінфікувати будь-які механічні пошкодження кори, використовуючи спеціальні садові пасти з фунгіцидною дією.

Регулярна побілка стовбурів захищає дерево від перепадів температур, що запобігає виникненню тріщин, через які проникає інфекція.

Профілактичне обприскування фунгіцидами мідної групи у весняний період допомагає знизити активність спор гриба на поверхні рослин.

• Покращення аерації та освітлення крони шляхом проведення правильної формуючої обрізки.
• Своєчасне внесення добрив для зміцнення імунної системи дерев та стійкості до хвороб.