Біатореловий рак

Першими ознаками хвороби є поява невеликих здуть на поверхні кори, які згодом перетворюються на некротичні плями або глибокі виразки.

На уражених ділянках кора стає крихкою, часто розтріскується, оголюючи нижні шари деревини, де активно розмножується грибниця.

Дерево намагається протидіяти патогену, утворюючи калюс навколо зони інфекції, проте зазвичай ці зусилля є недостатніми для зупинки процесу.

На стадії активного спороношення на корі видно численні дрібні плодові тіла, що виглядають як маленькі горбки різного кольору.

Ознакою серйозного ураження є всихання гілок або цілої частини крони, що розташована вище місця розвитку ракової пухлини через порушення сокоруху.

Збудником цієї хвороби є сумчастий гриб Biatorella difformis. У фітопатологічній літературі цей патоген класифікується як факультативний паразит, що вражає ослаблені тканини дерев.

Гриб розвивається в корі та камбії, проникаючи вглиб деревини через тріщини або інші пошкодження цілісності стовбура.

Це захворювання характеризується тривалим розвитком, під час якого грибниця поступово захоплює все більші ділянки живих тканин дерева.

Поширення відбувається через аскоспори, які переносяться вітром, опадами або комахами-ксилофагами, що відвідують уражені ділянки стовбурів.

Біологічний цикл включає утворення дрібних плодових тіл, відомих як апотеції, які з'являються на відмерлій корі у вигляді невеликих скупчень.

Сприятливими умовами для виникнення хвороби є передусім ослаблення дерева через несприятливі фактори навколишнього середовища, такі як посуха або морози.

Механічні пошкодження стовбурів та гілок, спричинені стихійними явищами або технікою, стають головними воротами для проникнення спор збудника.

Надмірна вологість у загущених насадженнях значно пришвидшує проростання спор та колонізацію здорових тканин грибом.

Порушення правил догляду, зокрема відсутність належної санітарної обробки, створює умови для накопичення інфекційного фону в садах та лісосмугах.

Коливання температур у весняний період часто провокує утворення морозобоїн, які миттєво колонізуються збудниками біаторелового раку.

Шкодочинність біаторелового раку полягає в поступовому відмиранні окремих частин або всієї рослини, що призводить до втрати деревостану.

Хвороба суттєво знижує якість деревини, роблячи її непридатною для господарського використання через розвиток гнильних процесів.

Уражені дерева стають осередками для розмноження стовбурових шкідників, які додатково послаблюють рослину та сприяють швидшій її загибелі.

У ландшафтному дизайні та садово-парковому мистецтві хвороба призводить до втрати декоративного вигляду дерев та вимагає їх випилювання.

Загалом екологічна та економічна шкода є значною, особливо в молодих культурах, де патоген може знищити значну частину молодняку.

Основним методом боротьби є вчасна санітарна рубка та видалення заражених частин дерев разом із частиною здорової тканини для зупинки поширення гриба.

Важливо забезпечити захист ран на корі за допомогою спеціальних садових засобів та фунгіцидів, що перешкоджає зараженню свіжих пошкоджень.

Регулярний огляд насаджень дозволяє виявити ранні ознаки хвороби та ізолювати джерела інфекції до масового спороношення.

Використання стійких до патогенів порід при лісовідновленні та дотримання оптимальної густоти посадки є ключовими профілактичними заходами.

Застосування хімічних препаратів на основі міді може бути ефективним як профілактичний захід проти поширення грибних інфекцій на стовбурах.