Аскохітоз

Інфекція зберігається у вигляді пікнід та міцелію на рослинних рештках, що залишилися на полі після збирання, або всередині насіннєвого матеріалу, який є головним джерелом поширення.

Життєвий цикл патогену передбачає утворення пікноспор, які легко переносяться краплями дощу, вітром або комахами на здорові тканини рослин, забезпечуючи швидке поширення хвороби.

Проникаючи всередину тканин через продихи або пошкодження, гриб починає активно розвиватися, поглинаючи поживні речовини та руйнуючи клітинну структуру рослини.

Існує велика кількість видів цього патогену, кожен з яких адаптований до конкретної культури, наприклад, гороху, льону, сої або овочевих культур, що вимагає вибіркового підходу до діагностики.

Перші симптоми проявляються у вигляді появи окремих плям різної форми — від округлих до кутастих, які зазвичай мають бурий, сірий або темно-коричневий колір.

Характерною ознакою є світлий центр плями, навколо якого утворюється темна, чітко окреслена облямівка, що відокремлює уражену тканину від здорової.

На поверхні уражених ділянок з часом з'являються дрібні чорні крапки — це пікніди гриба, у яких дозрівають спори, готові до подальшого поширення інфекції.

Ураження стебел часто супроводжується появою вдавленість, що призводить до переломів та загального ослаблення рослини, яка може повністю засихати при сильному ступені розвитку хвороби.

Плоди та боби при ураженні аскохітозом покриваються характерними втиснутими плямами, що негативно впливає на якість насіння та його здатність до проростання в майбутньому сезоні.

Аскохітоз найбільш інтенсивно розвивається за умов підвищеної вологості повітря та помірної температури, яка коливається в межах 18–25 градусів Цельсія.

Наявність крапельної вологи на листках після дощів або рясних рос є критичним фактором, необхідним для проростання спор гриба та зараження нових тканин.

Загущені посіви, де відсутня достатня вентиляція між рослинами, сприяють створенню сприятливого мікроклімату для швидкого розвитку грибкового міцелію.

Тривала волога погода в період цвітіння та дозрівання плодів створює умови для спалахів хвороби, які можуть охопити значні площі посівів за короткий період часу.

Недотримання правил сівозміни, особливо повернення сприйнятливих культур на одне й те саме поле раніше ніж через 3–4 роки, сприяє накопиченню інфекції в ґрунті.

Хвороба призводить до передчасного відмирання листя, що суттєво скорочує площу фотосинтетичної поверхні та гальмує розвиток всього рослинного організму.

Зниження енергії росту призводить до зменшення маси врожаю, а ураження бобів та насіння знижує його товарну якість, роблячи продукцію непридатною для тривалого зберігання.

Пошкоджене насіння має низьку схожість, що в наступному сезоні призводить до зрідженості сходів і зниження продуктивності посівної площі в цілому.

На полях, де розвиток аскохітозу набуває характеру епіфітотії, втрати врожаю можуть коливатися від 20 до 60 відсотків залежно від стійкості гібриду та погодних умов.

Ослаблені хворобою рослини стають більш вразливими до дії несприятливих факторів середовища, таких як посуха або низькі температури, що додатково обтяжує стан посівів.

Головною ланкою в системі захисту є використання виключно якісного, протруєного насіннєвого матеріалу, що мінімізує ризик занесення інфекції на поле на ранніх етапах.

Важливим агротехнічним заходом є правильна організація сівозміни, що передбачає виключення повернення вразливих культур на колишні місця протягом визначеного періоду.

Збирання врожаю без залишків та глибоке переорювання ґрунту сприяють знищенню джерел інфекції та перешкоджають перезимівлі патогену на залишках рослин.

Хімічний захист передбачає своєчасну обробку посівів фунгіцидами при виявленні перших ознак плямистості, що дозволяє зупинити розвиток хвороби.

• Протруювання насіння фунгіцидами
• Вибір стійких до хвороби сортів
• Боротьба з бур'янами-резерваторами
• Оптимальні строки посіву
• Моніторинг стану посівів