Аскотрихоз

Збудником аскотрихозу є гриби роду Ascotricha, які належать до групи мікроміцетів. Ці патогени часто зустрічаються як сапротрофи, що активно розвиваються на відмерлих частинах рослин, проте за сприятливих умов переходять до паразитування.

Морфологічно гриби характеризуються наявністю перитеціїв, які мають характерні щетинки. Це дозволяє ефективно ідентифікувати патоген при лабораторному аналізі рослинного матеріалу чи насіння.

Гриб володіє потужним комплексом ферментів, які дозволяють йому руйнувати целюлозу та лігнін. Ця здатність робить його одним з найбільш агресивних видів у процесі розкладання органіки та пліснявіння зерна.

Розмноження патогена відбувається шляхом утворення великої кількості конідій, які легко поширюються вітром, дощем або разом із зараженим насіннєвим матеріалом на великі відстані.

Міцелій гриба здатний тривалий час перебувати у стані спокою в ґрунті або на поверхні насіння, очікуючи на настання сприятливих умов для свого активного розвитку та ураження нових рослин.

Найбільш сприятливими умовами для активізації Ascotricha є поєднання високої відносної вологості повітря (понад 85%) та помірної температури, що коливається в межах 20–25 градусів тепла.

Порушення температурно-вологісного режиму під час зберігання зібраного врожаю є головною причиною масового спалаху пліснявіння, спричиненого цими грибами. Навіть незначне відволоження зерна стимулює розвиток грибниці.

Велика кількість незораних рослинних решток на полях створює ідеальний «резервуар» для накопичення інфекції. Відсутність належної обробки ґрунту сприяє виживанню спор протягом багатьох місяців.

Пошкодження насіння шкідниками або неакуратне збирання врожаю створює мікротріщини, через які гриб легко проникає всередину тканин. Це значно підвищує відсоток зараженості посівного матеріалу.

Висока густота стояння посівів у поєднанні з недостатньою вентиляцією закриває доступ світла, що створює локальні зони з підвищеною вологістю, де гриб почувається найкраще.

Головна шкода полягає у різкому зниженні енергії проростання насіння. Уражений посівний матеріал часто взагалі не сходить, що призводить до зрідженості посівів та необхідності пересіву.

На пізніших етапах розвитку Ascotricha вражає вегетативні органи, викликаючи плямистість, в'янення та передчасне відмирання листків. Рослини стають ослабленими, що знижує їхню загальну продуктивність.

Ураження врожаю під час дозрівання призводить до появи плісняви на колоссях та бобах. Це псує товарний вигляд продукції та робить її непридатною для реалізації на ринку.

Гриб здатний накопичувати в уражених тканинах метаболіти, які мають токсичні властивості. Споживання такого зерна тваринами може призвести до серйозних порушень у їхньому здоров'ї.

Економічні втрати фермерських господарств включають як прямі втрати урожаю, так і витрати на придбання нових партій насіння та проведення додаткових фунгіцидних обробок.

Основним методом профілактики є якісне протруювання насіння фунгіцидами перед посівом. Це надійно захищає проростки від первинної інфекції, що може знаходитися як на насінні, так і в ґрунті.

Важливу роль відіграє дотримання сівозміни, що передбачає чергування культур з метою розриву циклу накопичення патогенних грибів у ґрунті. Важливо також глибоко заорювати пожнивні рештки.

У складських приміщеннях необхідно забезпечити постійний контроль вологості та регулярне провітрювання зерносховищ. Сухе зерно є несприятливим середовищем для розвитку грибів роду Ascotricha.

Використання сортів, які мають вищий рівень імунітету до грибкових уражень, дозволяє мінімізувати ризики значних втрат навіть у вологі роки.

• Якісне фунгіцидне протруювання посівного матеріалу
• Глибока обробка ґрунту з метою знищення інфекції
• Дотримання режиму сушіння та вентиляції в складах
• Використання стійких до пліснявіння сортів
• Регулярний фітосанітарний моніторинг полів