Аскохітоз бобових

Основним джерелом інфекції є заражені рослинні рештки, де гриб зберігається у формі пікнід. Також патоген активно передається через насіннєвий матеріал, де міцелій проникає вглиб тканин насіння, залишаючись там життєздатним до моменту проростання.

У період вегетації гриб поширюється за допомогою конідій, які переносяться краплями дощу, вітром або комахами. Висока вологість повітря та наявність краплинно-рідинної вологи є критично важливими факторами для виходу спор із пікнід та їх проростання.

Цикл розвитку гриба включає безстатеве розмноження, що дозволяє йому створювати кілька генерацій за один сезон. Це забезпечує швидке поширення інфекції від первинних вогнищ на весь посів за умови сприятливої погоди.

Міцелій гриба здатний уражати всі органи рослини, проникаючи через продихи або механічні пошкодження тканин. Завдяки високій ферментативній активності патоген руйнує клітинні стінки рослини, викликаючи некрози.

Характерною ознакою є поява плям на листках, стеблах та плодах. Спочатку плями дрібні, коричневі, згодом вони збільшуються та стають світло-сірими в центрі з темним обрамленням по краях.

На некротичних ділянках тканин рослини чітко видно дрібні крапки — пікніди. Вони зазвичай розташовані концентричними колами, що є діагностичною ознакою аскохітозу, яка дозволяє відрізнити його від інших плямистостей.

Стебла рослин при сильному ураженні можуть ламатися, оскільки гриб викликає глибокі виразки. Уражені стебла часто темніють, стають ламкими, а верхні частини рослин швидко в'януть і гинуть.

Плоди (боби) вкриваються вдавленими плямами, що свідчить про глибоке проникнення інфекції в насіння. Такі боби часто деформуються, втрачають масу, а насіння всередині набуває нетоварного вигляду та може мати плямистість.

Молоді проростки, що виросли із зараженого насіння, часто мають коричневі некрози на сім'ядолях або підсім'ядольному коліні. Це призводить до передчасної загибелі сходів та суттєвого зрідження густоти посіву.

Розвитку хвороби сприяє тепла та волога погода. Оптимальними умовами є температура повітря в межах +18...+22°C при постійних опадах або високій вологості повітря.

Загущені посіви створюють локальний мікроклімат із високою вологістю, що значно прискорює проростання спор та розвиток грибниці. Відсутність належної аерації в густих посівах є провокуючим фактором.

Тривале перебування вологи на поверхні листя після дощів або роси є необхідною умовою для успішного проникнення інфекції в тканини. У періоди посухи активність патогена значно знижується.

Хвороба швидше розвивається на полях, де порушено сівозміну і бобові культури повертаються на те саме місце раніше ніж через 3 роки. Велика кількість спор у ґрунті забезпечує раннє зараження сходів.

Різкі перепади температури та стресові фактори (гербіцидний опік, пошкодження шкідниками) послаблюють опірність рослин, роблячи їх легкою здобиччю для гриба-збудника.

Основна шкода полягає в значному недоборі врожаю зерна. Через ураження органів фотосинтезу налив зерна погіршується, що призводить до зменшення маси 1000 зерен та зниження їхньої якості.

Інфіковане насіння має низьку енергію проростання та польову схожість. Використання такого матеріалу для сівби без протруювання гарантує перенесення інфекції на нові площі та швидкий розвиток епіфітотії.

Раннє опадання листя через хворобу суттєво скорочує вегетаційний період, що не дозволяє рослині реалізувати свій генетичний потенціал продуктивності. Це призводить до отримання щуплого та некондиційного врожаю.

Через ламкість уражених стебел значно зростають втрати під час збирання врожаю комбайнами. Частина врожаю залишається на полі, що неможливо зібрати механізовано.

Економічні збитки також включають витрати на додаткові фунгіцидні обробки, які стають необхідними для збереження врожаю в роки епіфітотій. Це підвищує собівартість продукції.

Найважливішим заходом є використання здорового, сертифікованого насіння, перевіреного на наявність патогенів. Протруювання насіння є обов'язковим етапом перед посівом.

Дотримання сівозміни дозволяє розірвати цикл розвитку гриба. Важливо просторово ізолювати посіви бобових від минулорічних полів, щоб уникнути перенесення спор повітряними масами.

Глибока оранка ґрунту дозволяє загорнути інфіковані рештки на глибину, де вони швидше перегнивають і втрачають здатність до зараження. Це значно знижує стартовий інфекційний фон на полі.

Застосування фунгіцидів під час вегетації дозволяє зупинити поширення хвороби в посівах. Найбільший ефект досягається при обробці в період бутонізації — початку цвітіння бобових.

• Використання стійких до хвороби сортів
• Боротьба зі шкідниками, що пошкоджують боби
• Оптимальні терміни посіву для швидкого розвитку сходів
• Збалансоване живлення фосфорно-калійними добривами