Аскохітоз баштанних культур

Типові ознаки хвороби з'являються у вигляді світло-коричневих плям з темною облямівкою на листі, стеблах та плодах баштанних культур.

Стебло є найбільш вразливим місцем: тут утворюються довгасті плями, які з часом розтріскуються, оголюючи внутрішні тканини.

На місцях ураження чітко видно чорні крапки — пікніди гриба, які є джерелом подальшого зараження сусідніх здорових рослин.

Плоди уражуються переважно в зоні контакту з ґрунтом або при пошкодженні шкірки, стаючи м'якими та вкриваючись плямами гнилі.

При прогресуванні захворювання спостерігається загальне в'янення рослини, оскільки патоген перекриває рух поживних речовин через пошкоджене стебло.

Збудником захворювання є патогенний гриб Stagonosporopsis citrulli (синоніми Ascochyta citrullina, Didymella bryoniae), що спеціалізується на ураженні родини гарбузових.

Гриб здатний тривалий час зберігати життєздатність у ґрунті на залишках рослин, а також передаватися через насіннєвий матеріал, що робить його вкрай небезпечним.

Розмноження відбувається за допомогою пікнід та перитеціїв, які забезпечують активне поширення інфекції під час вегетаційного періоду рослин.

Патоген має високу агресивність, утворюючи конідії, що легко переносяться вітром, водою при поливі та через інструменти садівників.

Біологічний цикл гриба тісно пов'язаний з вологістю повітря, оскільки для проростання спор потрібна наявність краплинно-рідинної вологи.

Інтенсивному розвитку аскохітозу сприяють затяжні дощі, висока вологість повітря (понад 85%) та тепла погода у межах +20...+25°C.

Недостатня вентиляція у парниках та теплицях створює сприятливі умови для швидкого розмноження грибниці на всіх частинах культури.

Надмірне внесення азотних добрив робить тканини рослин пухкими, що полегшує проникнення патогена через епідерміс.

Механічні пошкодження при догляді за рослинами (обрізка, формування) відкривають шлях для інфекції, якщо не проводити дезінфекцію інструменту.

Збереженню інфекції сприяє залишення бадилля уражених рослин на ділянці після закінчення збору врожаю.

Шкодочинність аскохітозу проявляється у значному зниженні фотосинтетичної площі листя, що призводить до недобору врожаю та дрібнішання плодів.

Повне ураження кореневої шийки призводить до швидкої загибелі дорослих рослин, що часто стається у фазі масового плодоношення.

Хвороба робить плоди непридатними для реалізації та тривалого зберігання через швидкий розвиток гнильних процесів після збору.

Висока вологість повітря може спровокувати епіфітотію, коли хвороба охоплює всю плантацію протягом кількох тижнів.

Необхідність проведення частих хімічних обробок підвищує собівартість продукції та погіршує її екологічні показники.

Система захисту базується на комплексному підході: агротехнічних, хімічних та біологічних методах обмеження поширення патогена.

Обов'язковим заходом є глибока оранка та знищення рослинних решток, де зберігається зимуюча стадія збудника.

Використання фунгіцидів на основі міді або системних препаратів дозволяє ефективно контролювати розвиток гриба при перших ознаках хвороби.

• Проведення сівозміни з поверненням баштанних на поле не раніше ніж через 3 роки.
• Використання лише здорового, сертифікованого насіннєвого матеріалу.
• Регулярне провітрювання теплиць та уникнення надмірного зволоження листя при поливі.

Для зміцнення імунітету рослин рекомендується позакореневе підживлення препаратами, що містять калій, фосфор та мікроелементи.