Аскохітоз вики

Перші симптоми з'являються на листі, стеблах та бобах у вигляді плям. Плями мають округлу або подовжену форму з сірувато-коричневим центром та темною облямівкою.

На стеблах хвороба проявляється у вигляді втиснутих виразок. Вони можуть спричинити ламкість стебла та відмирання частин рослини, що розташовані вище місця ураження.

За умов високої вологості в центрах плям виникають чорні пікніди, розміщені концентричними колами, що є характерним морфологічним показником цього виду аскохітозу.

На бобах плями часто стають коричневими, глибоко втиснутими. Інфекція може проникати всередину, вражаючи насіння та роблячи його щуплим і нежиттєздатним.

Сильне ураження призводить до передчасного пожовтіння та опадання листя, що різко знижує врожайність та якість зеленої маси.

Збудником хвороби є недосконалий гриб Ascochyta viciae-villosae, який належить до класу Coelomycetes. Цей патоген спеціалізується на ураженні різних видів вики.

Інфекція зберігається на рослинних рештках у вигляді пікнід та міцелію. Навесні, при встановленні сприятливих умов, гриб утворює конідії, що розносяться вітром та краплями дощу.

Гриб формує на уражених ділянках тканин рослини плодові тіла — пікніди. Вони занурені в епідерміс та виглядають як дрібні чорні крапки, що є ключовою ознакою для діагностики.

Насіння є одним із головних шляхів поширення хвороби. Збудник може знаходитися у стані спокою всередині насінини, активізуючись під час проростання культури.

Патоген також здатен виживати на диких родичах вики, що створює постійні осередки інфекції в агроценозах та біля них.

Волога та прохолодна погода є головними факторами, що сприяють поширенню інфекції. Оптимальна температура для розвитку збудника становить від +18 до +22°C.

Часті опади, тумани та роси сприяють розбризкуванню конідій, що забезпечує швидке поширення патогена на сусідні рослини у межах одного поля.

Загущені посіви є зоною підвищеного ризику через створення умов високої вологості в прикореневій зоні та всередині травостою.

Порушення сівозміни, при якому віка повертається на одне й те саме поле занадто рано, призводить до накопичення інфекції у ґрунті.

Використання непідготовленого насіннєвого матеріалу без протруювання створює умови для розвитку первинних осередків хвороби на ранніх етапах розвитку рослин.

Аскохітоз завдає значної шкоди врожайності вики, знижуючи як валовий збір насіння, так і кількість зеленої маси, придатної для використання на корм.

Через ураження бобів знижується енергія проростання насіння та його посівні якості, що призводить до зрідженості майбутніх посівів.

Пошкоджені рослини мають знижену стійкість до стресових факторів середовища та інших хвороб, що додатково погіршує стан посівів.

Зниження вмісту поживних речовин у зеленій масі, ураженій грибом, зменшує її цінність як кормового ресурсу для сільськогосподарських тварин.

Загальна шкодочинність проявляється у зменшенні продуктивності фотосинтезу та порушенні фізіологічних процесів в уражених тканинах рослин.

Дотримання сівозміни з інтервалом повернення культури на поле через 3–4 роки дозволяє значно знизити інфекційний фон.

Протруювання насіння ефективними фунгіцидами дозволяє знезаразити посівний матеріал та захистити проростки на початкових етапах росту.

Якісна оранка з глибоким загортанням пожнивних решток сприяє знищенню джерел інфекції та перешкоджає подальшому розмноженню гриба.

Застосування фунгіцидів під час вегетації у разі масового прояву хвороби є необхідним заходом для збереження врожаю.

Своєчасна боротьба з бур'янами та забезпечення оптимальних норм висіву знижують ризик розповсюдження аскохітозу в посівах вики.