Аскохітоз гороху

Інфекція передається через заражене насіння та зберігається на рослинних рештках у ґрунті. Грибниця патогена може перебувати у стані спокою, активуючись при сприятливих умовах вологості.

Цикл розвитку патогена супроводжується утворенням пікнід з великою кількістю пікноспор. Ці спори легко переносяться вітром, краплями дощу та комахами, що призводить до швидкого поширення хвороби.

Гриби роду Ascochyta характеризуються високою адаптивністю до умов навколишнього середовища, що дозволяє їм виживати навіть у несприятливі періоди між вегетаційними сезонами.

Проникнення гриба в тканини рослини відбувається через природні отвори або механічні пошкодження, після чого починається активний ріст грибниці в міжклітинному просторі.

Характерною ознакою хвороби є поява округлих плям різного розміру, які мають коричневий колір і темну облямівку по периферії.

На поверхні плям чітко видно дрібні чорні крапки — пікніди. Це головний діагностичний маркер, за яким аскохітоз відрізняють від інших видів плямистостей гороху.

Ураження бобів проявляється у вигляді втиснутих плям. Якщо інфекція проникає глибше, насіння всередині боба стає пліснявим, зморшкуватим і втрачає схожість.

Стебла при сильному ураженні можуть ламатися, що призводить до вилягання посівів. Нижня частина стебла зазвичай уражається сильніше через підвищену вологість біля поверхні ґрунту.

Листя поступово жовтіє, сохне та передчасно опадає, що значно послаблює рослину в критичні фази розвитку, такі як формування бобів.

Основним чинником розвитку аскохітозу є підвищена вологість повітря та ґрунту. Часті опади, тумани та роси створюють ідеальні умови для проростання спор гриба.

Оптимальна температура для розвитку патогена коливається від +15 до +22 градусів Цельсія, що часто збігається з фазами інтенсивного росту гороху.

Загущені посіви та відсутність провітрювання між рослинами сприяють накопиченню вологи в травостої, що різко підвищує швидкість поширення грибної інфекції.

Порушення сівозміни, зокрема повернення гороху на поле раніше ніж через 4 роки, сприяє накопиченню інфекційного запасу в ґрунті.

Використання азотних добрив у надмірних кількостях стимулює надлишковий ріст зеленої маси, роблячи рослини більш вразливими до проникнення патогена.

Аскохітоз гороху є небезпечною хворобою, яка може призвести до втрати від чверті до половини врожаю залежно від інтенсивності ураження.

Хвороба суттєво погіршує якісні показники насіння, знижуючи вміст білка та енергію проростання, що робить врожай непридатним для посівних цілей.

Раннє ураження рослин призводить до недорозвинення бобів та формування дрібного, щуплого зерна, що негативно впливає на загальний вихід продукції.

Поширення хвороби послаблює імунітет рослини, роблячи її вразливою до вторинних патогенів, зокрема кореневих гнилей.

Економічні збитки зростають через необхідність проведення додаткових обробок фунгіцидами та витрати на очищення та калібрування посівного матеріалу.

Дотримання сівозміни є фундаментальним заходом, що дозволяє суттєво знизити інфекційний фон на полі перед посівом бобових культур.

Протруювання насіння фунгіцидами системної дії є критично важливим етапом, оскільки він дозволяє знищити інфекцію на початкових стадіях розвитку рослини.

Вибір стійких сортів гороху значно спрощує завдання захисту, оскільки дозволяє мінімізувати застосування хімічних засобів під час вегетації.

Агротехнічні методи, такі як глибока оранка та знищення бур'янів, допомагають зменшити кількість джерел інфекції на полі.

• Використання якісного насіннєвого матеріалу.
• Дотримання оптимальних термінів посіву для уникання піку хвороби.
• Використання фунгіцидів при появі перших симптомів.
• Своєчасне збирання врожаю для запобігання розвитку плісняви на бобах.