Темно-бура плямистість

Перші симптоми часто спостерігаються на проростках як темно-бурі смуги або некротичні плями на колеоптилі, що призводить до зрідженості сходів.

На листках дорослих рослин виникають овальні плями коричневого кольору, які з часом розростаються і можуть охоплювати значну частину листової пластини.

У вологу погоду на уражених ділянках з’являється темно-оливковий наліт, що є спороношенням гриба і служить джерелом вторинного зараження навколишніх рослин.

Характерною ознакою ураження колоса є потемніння біля основи зернівки, яке має назву «чорний зародок», що значно псує зовнішній вигляд та якість зерна.

При масовому розвитку хвороби листя передчасно жовтіє, сохне і відмирає, що суттєво порушує нормальний процес фотосинтезу в період наливу зерна.

Збудником темно-бурої плямистості є гриб Bipolaris sorokiniana (телеоморфа Cochliobolus sativus). Це небезпечний патоген, що вражає велику кількість видів однодольних та дводольних рослин.

Гриб зберігається у вигляді міцелію та конідій у ґрунті, на рештках рослин, а також передається через заражене насіння, що робить його важковикорінюваним.

Патоген має високу здатність до поширення за допомогою вітру, води та комах, швидко утворюючи нові конідії на уражених частинах рослини протягом вегетації.

Гриб виділяє спеціальні ферменти та токсини (наприклад, гельмінтоспорол), які руйнують клітинні стінки рослини, полегшуючи проникнення міцелію глибоко в тканини.

Життєздатність спор гриба зберігається тривалий час, навіть при несприятливих умовах, що вимагає постійного моніторингу посівів протягом усього періоду вирощування.

Розвитку хвороби сприяє висока вологість повітря та помірно теплі температури (від 20 до 25 градусів за Цельсієм), що забезпечують швидке проростання спор.

Посів у холодний або перезволожений ґрунт, що затримує появу сходів, створює умови для ураження проростків ґрунтовою інфекцією.

Загущені посіви, де відсутня достатня циркуляція повітря, накопичують вологу в приземному шарі, що створює ідеальне середовище для патогену.

Порушення системи живлення рослин, зокрема дефіцит калію та фосфору, послаблює імунітет культур, роблячи їх більш вразливими до грибкового ураження.

Рясні роси та періодичні дощі в фазу виходу в трубку та цвітіння сприяють масовому поширенню конідій гриба на здорові яруси рослин.

Темно-бура плямистість є вкрай небезпечною хворобою, яка може спричинити втрату 20-40% урожаю при відсутності належного захисту посівів.

Основна шкода полягає у зниженні продуктивності фотосинтезу через некроз листкової поверхні, що веде до формування дрібного та щуплого зерна.

Ураження насіння призводить до погіршення посівних якостей, що спричиняє розвиток хвороб кореневої системи у наступному поколінні рослин.

Зменшення асиміляційної поверхні рослин призводить до передчасного вилягання посівів та підвищення ламкості стебла, що ускладнює процес збирання врожаю.

Окрім кількісних втрат, якість зерна знижується через ураження «чорним зародком», що погіршує технологічні показники борошна.

Найефективнішим заходом є використання стійких сортів та якісне протруювання насіння фунгіцидами системної дії перед висівом.

Дотримання сівозміни дозволяє розірвати цикл розвитку патогену, оскільки гриб втрачає свою активність у відсутності рослин-господарів.

• Глибока оранка для знищення пожнивних решток.
• Використання мінеральних добрив.
• Своєчасна боротьба з бур'янами.
• Оптимізація норм висіву насіння.

Застосування фунгіцидів під час вегетації є необхідним за перших ознак розвитку хвороби, щоб запобігти її поширенню на прапорцевий листок.

Проведення агротехнічних робіт у оптимальні строки дозволяє забезпечити швидке формування міцних сходів, стійких до первинного ураження грибом.