Склеротиніоз картоплі

Перші симптоми хвороби зазвичай з’являються у другій половині вегетаційного періоду, часто після фази цвітіння картоплі.

На стеблах виникають світлі або бурі плями, які поступово розростаються і охоплюють значну частину стебла, призводячи до його ламкості.

Найхарактернішою ознакою є поява рясного білого «ватного» нальоту на місці ураження, особливо за умов підвищеної вологості повітря.

Усередині стебла, у порожнинах, формуються чорні склероції, які стають видимими після того, як тканини стебла починають відмирати та висихати.

Уражені кущі швидко в’януть, жовтіють і передчасно відмирають, що значно знижує кількість та якість сформованих клубнів.

Збудником склеротиніозу є гриб Sclerotinia sclerotiorum, який є одним з найнебезпечніших поліфагів, що вражає сотні видів рослин.

Основним джерелом інфекції є склероції — тверді чорні утворення грибниці, які можуть зберігатися в ґрунті протягом багатьох років, очікуючи сприятливих умов.

У вологі сезони склероції утворюють апотеції — плодові тіла, які викидають мільйони аскоспор, що переносяться вітром на великі відстані.

Гриб легко проникає в тканини рослин, особливо через механічні пошкодження ботви або місця контакту стебел із зараженим ґрунтом.

Розвиток грибниці в тканинах призводить до руйнування клітинних стінок за допомогою ферментів, що супроводжується виділенням токсичних речовин.

Хвороба найбільш активно поширюється у роки з помірними температурами та високою вологістю повітря або частими дощами в період літа.

Загущені посіви, які перешкоджають нормальному провітрюванню та швидкому висиханню роси на листках, створюють ідеальний мікроклімат для патогену.

Надмірне азотне живлення провокує надто інтенсивний ріст ботви, що робить її тканини м’якими та менш стійкими до проникнення грибниці.

Висока вологість ґрунту в низинах та на важких за механічним складом ґрунтах сприяє швидкому проростанню склероціїв та початку зараження.

Температурний діапазон від 15 до 25 градусів Цельсія є оптимальним для агресивного розвитку грибниці Sclerotinia sclerotiorum у полі.

Склеротиніоз картоплі завдає серйозної шкоди, спричиняючи значне недобирання врожаю через передчасне припинення вегетації рослин.

Оскільки хвороба вражає судинну систему стебла, відтік асимілятів до підземної частини картоплі припиняється, що призводить до дрібнішання клубнів.

Уражені площі стають джерелом інфекції на тривалий час, оскільки склероції накопичуються в ґрунті й ускладнюють подальше використання поля.

Хвороба може призводити до вторинних інфекцій, оскільки ослаблені тканини стебла стають воротами для інших бактеріальних та грибкових патогенів.

Економічні втрати фермерських господарств включають як прямі втрати врожаю, так і значні витрати на фунгіциди та очищення ґрунту від патогену.

Найефективнішою стратегією захисту є правильна сівозміна, під час якої картоплю повертають на поле не раніше ніж через чотири роки.

Рекомендується уникати вирощування картоплі після культур, що сильно вражаються білою гниллю, таких як соняшник, ріпак або бобові рослини.

Необхідно дотримуватися оптимальних норм внесення добрив, віддаючи перевагу фосфорно-калійним сполукам для зміцнення клітинних стінок ботви.

Використання фунгіцидів під час вегетації, спрямованих на боротьбу з грибковими хворобами, дозволяє стримати поширення інфекції на ранніх етапах.

Після збору врожаю обов’язковим є глибоке заорювання рослинних залишків, що сприяє їх швидкому розкладанню та зменшує життєздатність склероціїв.