Фузаріоз колоса

Типовою ознакою є «білоколосиця»: окремі колоски або цілий колос передчасно набувають світлого забарвлення, виділяючись на фоні здорових частин рослини.

За умов високої вологості на уражених колоскових лусочках з’являється характерний наліт рожевого, оранжевого або лососевого кольору.

Внутрішні тканини стрижня колоса часто темніють через некротичні процеси, що перериває надходження поживних речовин до зерна.

Зернівки в уражених колосках стають зморщеними, щуплими, часто мають білястий або рожевий наліт грибниці.

При сильному розвитку хвороби колос може повністю відмирати, стаючи крихким і ламким, що ускладнює процес збирання врожаю.

Збудником цієї хвороби є гриб Fusarium culmorum, що належить до родини Nectriaceae. Цей мікроскопічний організм є одним із найнебезпечніших для злакових культур.

Патоген здатен тривалий час зберігатися у ґрунті та на пожнивних рештках у вигляді міцелію, хламідоспор або конідій.

Уражує пшеницю озиму, ячмінь, жито та інші злаки, проникаючи в тканини рослин переважно під час періоду цвітіння.

Біологічний цикл гриба включає активне поширення інфекції повітряними потоками та краплями дощу на великі відстані.

Окрім шкоди самій рослині, Fusarium culmorum синтезує небезпечні мікотоксини, які накопичуються в зерні та є токсичними для ссавців.

Розвиток епіфітотій фузаріозу колоса тісно пов'язаний із погодними умовами в фазу цвітіння пшениці, що є критичним моментом для зараження.

Оптимальними умовами є тривалі дощі, висока вологість повітря та температура в межах 20–25°C, що сприяють активному спороношенню.

Наявність великої кількості рослинних решток на поверхні поля підвищує ризик інфікування, оскільки це основне джерело початкової інфекції.

Порушення агротехнічних строків посіву, що збігаються з піком вильоту спор, також значно збільшує ймовірність спалаху хвороби.

Сприятливі умови для патогену створюються і при посівах після попередників, таких як кукурудза, що є накопичувачем фузаріозних грибів.

Шкодочинність фузаріозу полягає у суттєвому зниженні маси 1000 зерен та загальної врожайності зернових культур.

Зерно, уражене грибом Fusarium culmorum, втрачає схожість, що унеможливлює використання його як насіннєвого матеріалу.

Найбільша небезпека полягає у забрудненні зерна мікотоксинами, які не руйнуються при термічній обробці та роблять продукцію небезпечною для споживання.

Порушуються технологічні властивості зерна: знижується вміст клейковини та її якість, що робить борошно непридатним для хлібопечення.

Витрати на очищення та сепарацію ураженого зерна значно збільшують собівартість кінцевої сільськогосподарської продукції.

Система захисту базується на інтегрованому підході, де головну роль відіграє дотримання сівозміни з виключенням зернових після зернових або кукурудзи.

Ретельне подрібнення та глибока заробка пожнивних решток у ґрунт допомагають зменшити рівень інфекційного навантаження.

Використання фунгіцидів у критичну фазу цвітіння є найбільш дієвим хімічним методом боротьби з патогеном.

• Застосування протруйників для захисту сходів.
• Вирощування стійких та толерантних сортів.
• Дотримання строків збирання врожаю.
• Швидка післязбиральна доробка зерна.