Антракноз

Основними зовнішніми ознаками ураження є темні, вдавлені плями округлої або неправильної форми, які з'являються на листках, стеблах, плодах та гілках заражених рослин.

У центрі уражених ділянок з часом формуються спорові подушечки — ацервули, часто мають рожевий або лососевий наліт за умов високої вологості навколишнього середовища.

При ураженні стебел антракноз часто викликає появу глибоких виразок, які можуть оперізувати пагін, що призводить до в'янення та відмирання всієї верхньої частини ураженого органу.

На плодах захворювання проявляється у вигляді гнилей, які стрімко розвиваються при дозріванні, роблячи продукцію непридатною для тривалого зберігання або переробки.

Листовий апарат рослин при масовому ураженні передчасно жовтіє, скручується і опадає, що значно знижує загальну фотосинтетичну площу культури.

Збудником хвороби є недосконалий гриб Colletotrichum gloeosporioides, який належить до класу дейтероміцетів. Цей патоген має широку спеціалізацію та уражає як трав'янисті, так і деревні рослини по всьому світу.

Гриб здатен зберігатися в рослинних рештках, насінні та ґрунті у вигляді міцелію або конідій. У життєвому циклі патогена важливу роль відіграє утворення ацервул — специфічних плодових тіл, у яких формується величезна кількість спор.

Патогенна активність гриба тісно пов'язана з його здатністю виділяти ферменти, що руйнують клітинні стінки господаря, що дозволяє йому швидко колонізувати тканини. Перенесення інфекції здійснюється дощовими бризками, вітром та комахами-шкідниками.

Для багатьох тропічних та субтропічних культур, таких як кава аравійська та кава конголезька, цей гриб є домінуючим патогеном, що викликає значні втрати врожаю.

Коноплі посівні також схильні до зараження цим видом грибка, що веде до зниження якості волокна та насіннєвого матеріалу при порушенні агротехніки в умовах підвищеної вологості.

Розвиток хвороби найінтенсивніше відбувається при температурному режимі від +20 до +28 градусів Цельсія, який є оптимальним для проростання конідій патогена.

Ключовим фактором поширення є висока відносна вологість повітря, що перевищує 80%, або наявність крапельно-рідкої вологи на поверхні органів рослини протягом тривалого часу.

Часті опади в період цвітіння та формування плодів провокують спалахи захворювання, оскільки вода є основним вектором перенесення спор від первинних вогнищ інфекції.

Загущені посіви та відсутність належної вентиляції в агроценозах створюють сприятливий мікроклімат для проростання грибниці та швидкого охоплення всієї плантації.

Ослаблені рослини, що відчувають дефіцит поживних речовин або стрес від впливу шкідників, стають вразливішими до проникнення інфекції.

Шкідливість антракнозу полягає у значному зниженні продуктивності уражених культур, що може становити від 20 до 80 відсотків загального обсягу врожаю.

При ураженні кавових дерев хвороба викликає опадання квіток і плодів, а також некроз гілок, що призводить до поступового виснаження та загибелі рослини.

Зараження конопель веде до втрати міцності волокна та зниження виходу насіння, що робить промислову переробку матеріалу економічно невигідною.

Уражена продукція втрачає товарний вигляд, піддається вторинним інфекціям та гниттю під час транспортування, що виключає можливість експортних поставок.

Накопичення патогена в ґрунті та на рослинних рештках створює ризики для наступних сезонів, вимагаючи кардинальної зміни сівозміни та витратних методів санації.

Першочерговим заходом є використання здорового, сертифікованого насіннєвого матеріалу, вільного від спор гриба Colletotrichum gloeosporioides.

Дотримання сівозміни з виключенням культур, сприйнятливих до антракнозу, протягом 3–4 років дозволяє значно знизити інфекційний фон на полі.

• Просторова ізоляція посівів
• Своєчасне глибоке закладення рослинних решток
• Збалансоване внесення калійно-фосфорних добрив
• Регулярна обрізка та знищення уражених пагонів
• Обробка фунгіцидами системної та контактної дії

Хімічний захист включає застосування мідьвмісних препаратів для профілактики та системних фунгіцидів (тріазоли, бензимідазоли) при появі перших ознак захворювання.

Важливим прийомом є контроль рівня вологості шляхом покращення дренажу ґрунту та організації правильної схеми посадки для забезпечення гарної аерації рослин.