Солом'яний нільський крилан

Зовнішній вигляд тварини нагадує невелику собаку з видовженою мордочкою та великими очима, адаптованими до нічного зору, що виділяє їх серед інших видів кажанів.

Тіло вкрите густою шерстю солом'яно-бурого кольору, що допомагає їм залишатися непомітними під час перебування в кронах дерев чи у сховках.

Вид відомий своєю соціальною структурою, створюючи величезні колонії, що налічують тисячі особин, які спільно переміщуються на великі відстані.

Розмноження відбувається досить інтенсивно, що при сприятливих умовах дозволяє популяції швидко відновлюватися після періодів винищення.

Цей вид вважається одним із найнебезпечніших шкідників плодово-ягідних культур у тропічних регіонах Африки та Близького Сходу.

Крилани пошкоджують широкий спектр фруктів, включаючи фініки, манго, банани, інжир та цитрусові, знищуючи врожай безпосередньо перед збором.

Вони виїдають соковиту м'якоть плодів, залишаючи пошкоджену шкірку, що провокує швидке гниття плодів та зараження їх різними грибковими захворюваннями.

Окрім споживання врожаю, велика кількість особин, що сідають на дерева, ламають тонкі гілки, послаблюючи дерево та зменшуючи його продуктивність на майбутні сезони.

Шкодочинність полягає не лише у втраті валового збору, а й у зниженні товарної якості продукції, яка стає непридатною для продажу чи тривалого зберігання.

Період шкодочинності безпосередньо пов'язаний із циклом дозрівання фруктів у конкретному регіоні, що зазвичай припадає на літньо-осінній період.

Крилани ведуть нічний спосіб життя, тому найактивніше відвідують сади в сутінках та протягом усієї ночі до настання світанку.

Сезонність міграції дозволяє криланам з'являтися на плантаціях раптово, коли плоди досягають фази накопичення цукрів, що робить їх головною мішенню шкідників.

Протягом року вони можуть змінювати раціон, переходячи з культурних на дикорослі дерева, проте найбільшої шкоди вони завдають саме в промислових садах.

Активність також залежить від погодних умов: під час сильних злив або різкого похолодання рухливість колоній може дещо знижуватися.

Першою ознакою нашестя є характерні сліди зубів на дозрілих фруктах, що залишилися на деревах або опали на землю після нічної трапези.

Під кронами дерев накопичуються великі обсяги екскрементів, що мають специфічний запах та можуть містити насіння спожитих плодів.

У вечірній час сад наповнюється шумом від великої кількості особин, їхніми криками та звуками ударів крил об листя дерев.

Механічні пошкодження гілок та молодих пагонів є чітким свідченням перебування великої колонії в саду протягом кількох ночей підряд.

Залишки недоїдених фруктів, що висять на гілках, поступово темніють і стають джерелом гнилі, що швидко поширюється на сусідні плоди.

Основним засобом боротьби є встановлення захисних сіток над кронами дерев, які фізично перешкоджають доступу криланів до плодів.

Використання ультразвукових відлякувачів та світлових приладів допомагає відлякати окремі групи, проте для масштабних плантацій цей метод є недостатньо ефективним.

Агротехнічні заходи включають своєчасне прибирання опалих плодів та очищення прилеглих територій від занедбаних будівель, де можуть ховатися колонії.

• Використання репелентів на основі природних олій для обробки периметра саду.
• Своєчасна обрізка дерев для запобігання утворенню щільних схованок всередині крони.
• Використання звукових сигналів хижих птахів для імітації небезпеки.

Системна боротьба з криланами повинна проводитися комплексно, залучаючи сусідні господарства для мінімізації міграції популяцій між ділянками.