Цикада звичайна

Цикада звичайна (лат. Cicada orni, що часто асоціюється з Tettigia) належить до ряду Напівтвердокрилих, родини Справжніх цикад. Доросла особина сягає довжини 25–30 мм та має розмах крил до 7–8 см.

Тіло комахи має захисне буро-коричневе забарвлення з темними плямами. Прозорі крила з виразним жилкуванням дозволяють їм ефективно маскуватися на корі дерев.

Самці відомі своїм голосним співом, який виникає завдяки роботі спеціальних органів — тимбалів. Цей звук є ключовим інструментом для приваблення самок під час періоду розмноження.

Личинки ведуть прихований спосіб життя у ґрунті. Вони наділені потужними передніми лапами, спеціалізованими для копання землі та живлення соками кореневої системи рослин.

Життєвий цикл є досить тривалим. Розвиток від яйця до статевозрілої особини може тривати від 2 до 4 років, більшу частину якого комаха проводить під землею.

Дорослі особини завдають основної шкоди плодовим, лісовим та декоративним деревам. Найбільше страждають оливи, виноград, цитрусові, а також яблуні та персики.

Шкідник живиться шляхом проколювання кори молодих пагонів колючо-сисним апаратом. Висмоктування клітинного соку призводить до значного виснаження рослин.

Самки цикад завдають механічних пошкоджень гілкам під час відкладання яєць. Використовуючи яйцеклад, вони роблять глибокі надрізи в деревині, що порушує рух соків.

Пошкоджені ділянки пагонів часто засихають або ламаються під вагою врожаю чи через вітер. У ранах нерідко розвиваються грибкові хвороби.

Масове розмноження цикад здатне суттєво знизити врожайність цілих плантацій та призвести до деформації молодих саджанців.

Поява дорослих особин на поверхні спостерігається протягом спекотних літніх місяців, переважно з червня по серпень, коли активність імаго досягає свого піку.

Розмноження приурочене до найтепліших днів. Цикади віддають перевагу сухому та спекотному клімату, оскільки це необхідно для повноцінного розвитку яєць всередині самиць.

Личинкова стадія триває протягом усього року в товщі ґрунту. Вони активні протягом усього вегетаційного періоду, висмоктуючи соки з коренів рослин.

Після спарювання самиці відкладають яйця, з яких згодом з'являються молоді личинки. Вони відразу заглиблюються в ґрунт, де проводять наступні роки життя.

Циклічність появи масових популяцій залежить від кліматичних умов, проте в південних регіонах шкідник фіксується щорічно, завдаючи стабільної шкоди садам.

Найбільш виразним сигналом присутності цикад є їхнє гучне скрекотіння в кронах дерев. Цей звук зазвичай видає велику популяцію ще до візуальних проявів пошкоджень.

Огляд молодих пагонів дозволяє виявити специфічні проколи або поздовжні шрами на корі. У цих місцях кора часто змінює колір на жовтуватий або бурий.

При високому ступені ураження спостерігається передчасне жовтіння та опадання листя на гілках, де відбувалося активне живлення або відкладання яєць.

• Засихання верхівок молодих пагонів.
• Механічні розриви кори у вигляді ланцюжка.
• Зниження тургору рослини без видимих хвороб коріння.
• Наявність пустих екзувіїв (шкурок) личинок на стовбурах.

У ґрунті під деревами можна помітити невеликі отвори діаметром близько 1 см, крізь які личинки виходять на поверхню для перетворення на імаго.

Боротьба з цикадами утруднена через їхній прихований спосіб життя. Профілактика включає дотримання агротехнічних норм та обрізку пошкоджених гілок.

Застосування хімічних засобів є найбільш результативним у момент виходу імаго з ґрунту до початку відкладання яєць. Використовуються системні інсектициди.

Важливим заходом є розпушування ґрунту в пристовбурних колах у періоди, коли личинки наближаються до поверхні для заляльковування.

Біологічний контроль передбачає залучення природних ворогів, зокрема птахів та дрібних ссавців, які поїдають комах на різних стадіях розвитку.

У промислових насадженнях рекомендується встановлення феромонних пасток для моніторингу кількості шкідника, що допомагає точно визначити терміни обробок.