Каринета

Каринета (лат. Carineta) — це рід комах, що належить до родини співочих цикад (Cicadidae), ряду напівтвердокрилих. Ці комахи відомі своїм складним звуковим апаратом, за допомогою якого самці видають характерні стрекочучі звуки.

Доросла особина має прозорі крила з виразною мережею жилок та міцні кінцівки, що дозволяють їй надійно утримуватися на стовбурах дерев. Забарвлення тіла зазвичай маскувальне, що дозволяє комасі бути непомітною на тлі кори.

Життєвий цикл каринети включає тривалий період личинкового розвитку в ґрунті. Личинки мають потужні передні лапки, які пристосовані для прокладання ходів у ґрунті та поглинання соків з кореневої системи рослин.

Розвиток від яйця до дорослої комахи може тривати кілька років, що робить контроль над чисельністю популяції досить складним завданням для агрономів.

Рід представлений багатьма видами, які мають певні морфологічні відмінності, проте загальна біологія та тип шкодочинності залишаються схожими для більшості представників цього роду.

Каринета завдає шкоди різноманітним деревним культурам, зокрема кавовим деревам, какао, цитрусовим та іншим промисловим плантаціям. Особливо вразливими є молоді насадження.

Личинки, що мешкають у ґрунті, постійно живляться соком коренів, що послаблює рослину, знижує її стійкість до посухи та захворювань, а також загальний рівень врожайності.

Дорослі особини шкодять надземній частині рослин під час харчування соками пагонів, а також під час відкладання яєць, проколюючи ніжні тканини молодих гілок своїм яйцекладом.

Механічні пошкодження пагонів призводять до відмирання кінцевих ділянок гілок, що негативно позначається на формуванні крони та розвитку плодів у майбутньому сезоні.

У випадках значного поширення шкідника на плантаціях спостерігається масове в'янення рослин, що може призвести до економічних збитків для сільськогосподарських підприємств.

Першою ознакою ураження є наявність дрібних рядків або пунктирних ліній на молодих пагонах, які залишаються після роботи яйцекладу самки цикади.

Помітним сигналом є пожовтіння та засихання верхівок гілок, які виглядають як наслідок механічного перетискання судинної системи рослини або розвитку вторинних інфекцій.

У період активності дорослих комах характерним симптомом є безперервний гучний стрекіт, що вказує на масовий вихід шкідників з ґрунту та їхню активну фазу розмноження.

При розкопуванні ґрунту навколо основи стовбура можна помітити вихідні отвори, через які личинки піднімаються на поверхню для перетворення на дорослу форму.

Загальне пригнічення стану дерева, що супроводжується передчасним листопадом або слабким приростом, також може свідчити про активність личинок у кореневій зоні.

Основним методом контролю є моніторинг чисельності комах за допомогою звукових сигналів або феромонних пасток, якщо вони розроблені для конкретного виду регіону.

Механічний захист молодих дерев шляхом обгортання стовбурів спеціальними захисними сітками запобігає відкладанню яєць і значно знижує ризик пошкодження гілок.

Агротехнічний догляд, зокрема регулярне розпушування ґрунту в пристовбурних колах, допомагає зруйнувати ходи личинок та обмежити їх доступ до коренів або вихід на поверхню.

Використання біологічних засобів захисту, зокрема ентомопатогенних грибів, може бути ефективним проти личинкової стадії, що мешкає у ґрунті, зменшуючи потребу в хімічних обробках.

Хімічний контроль слід застосовувати лише в крайніх випадках, обираючи селективні інсектициди, щоб мінімізувати вплив на корисну ентомофауну саду чи плантації.