Червоногалова яблунева попелиця

Червоногалова яблунева попелиця (Dysaphis devecta) є небезпечним шкідником з родини справжніх попелиць (Aphididae). Вона спеціалізується виключно на яблуні, що полегшує діагностику.

Дорослі особини мають овальне тіло довжиною до 2,5 мм. Колір тіла варіюється від жовтуватого до рожево-бурого, тіло вкрите легким восковим нальотом.

Крилаті форми попелиці з’являються для розселення по саду. Вони мають більш темне забарвлення голови та грудей, що допомагає їх відрізнити при моніторингу.

Зимуюча стадія — яйце. Яйця чорні, блискучі, овальної форми, відкладаються самками у тріщини кори на стовбурах та основних гілках дерев.

Розвиток личинок відбувається дуже швидко, і вже через кілька днів після появи вони починають формувати перші гали на молодих листках.

Шкідник уражає виключно яблуню. Найбільше страждають молоді дерева та саджанці, які можуть зупинитися у рості при сильному заселенні.

Висмоктуючи сік з листя, попелиця спричиняє утворення характерних здуть (галів), які мають яскраво-червоний або малиновий колір.

При пошкодженні плодів виникає їх деформація. Яблука стають дрібними, викривленими та мають потворні нарости, що псує їх товарний вигляд.

Масове пошкодження листя призводить до зменшення площі фотосинтезу, що негативно впливає на загальний стан дерева та майбутній урожай.

Попелиця також виділяє липку рідину, на якій розвиваються сажкові гриби, що додатково пригнічує фізіологічні процеси у рослин.

Життєвий цикл починається навесні, коли при середньодобовій температурі повітря виходять личинки з яєць, що перезимували на корі.

Найактивніший розвиток шкідника припадає на період цвітіння яблуні та формування зав'язі, коли молоді тканини найсоковитіші.

Протягом літа попелиця розвивається у декількох поколіннях, постійно збільшуючи чисельність колоній всередині скрученого листя.

Наприкінці літа — восени з’являються статеві особини, які після спарювання відкладають яйця, що залишаються на дереві до наступної весни.

Відсутність дощів та тепла суха погода сприяють прискореному розмноженню попелиці та її поширенню на сусідні дерева в саду.

Основним візуальним сигналом є скручування листя яблуні в «трубки» та поява на них яскраво-червоних плям і здуть.

Якщо розгорнути такий листок, всередині можна побачити велику колонію попелиць рожевого або жовтого кольору.

Пагони, на яких оселилася попелиця, викривляються і зупиняються у рості, що добре помітно при порівнянні зі здоровими гілками.

Наявність мурах на деревах також часто свідчить про активність попелиці, оскільки мурахи харчуються медяною росою, що виділяють комахи.

Деформовані плоди з «горбами» та нерівномірним забарвленням є ознакою того, що шкідник дістався до зав'язі в період її формування.

Найкращий час для хімічної обробки — період розпускання бруньок, коли личинки ще не встигли сховатися в гали, які захищають їх від інсектицидів.

Використання системних препаратів є найбільш ефективним, оскільки вони проникають у тканини рослини, на яких харчується шкідник.

Агротехнічні заходи включають регулярне видалення кореневої порослі та очищення штамбів дерев від відмерлої кори восени або рано навесні.

• Обробка інсектицидами до початку цвітіння.
• Видалення і спалювання заселених листків навесні.
• Залучення до саду корисних комах (ентомофагів).
• Контроль чисельності садових мурах.

Важливо дотримуватися чергування препаратів, щоб уникнути появи резистентності (стійкості) попелиці до конкретних діючих речовин.